ліцитувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
Інфінітив | ліцитува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ліциту́ймо | |
2 особа | ліциту́й | ліциту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ліцитува́тиму | ліцитува́тимемо, ліцитува́тимем |
2 особа | ліцитува́тимеш | ліцитува́тимете |
3 особа | ліцитува́тиме | ліцитува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ліциту́ю | ліциту́ємо, ліциту́єм |
2 особа | ліциту́єш | ліциту́єте |
3 особа | ліциту́є | ліциту́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
ліциту́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | ліцитува́в | ліцитува́ли |
жін. р. | ліцитува́ла | |
сер. р. | ліцитува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
ліцито́ваний | ||
Безособова форма | ||
ліцито́вано | ||
Дієприслівник | ||
ліцитува́вши |