ліцитувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | ліцитува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ліциту́ймо | |
| 2 особа | ліциту́й | ліциту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ліцитува́тиму | ліцитува́тимемо, ліцитува́тимем |
| 2 особа | ліцитува́тимеш | ліцитува́тимете |
| 3 особа | ліцитува́тиме | ліцитува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ліциту́ю | ліциту́ємо, ліциту́єм |
| 2 особа | ліциту́єш | ліциту́єте |
| 3 особа | ліциту́є | ліциту́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ліциту́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ліцитува́в | ліцитува́ли |
| жін. р. | ліцитува́ла | |
| сер. р. | ліцитува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ліцито́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| ліцито́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| ліцитува́вши | ||