-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | літу́н | літуни́ |
| родовий | літуна́ | літуні́в |
| давальний | літуно́ві, літуну́ | літуна́м |
| знахідний | літуна́ | літуні́в |
| орудний | літуно́м | літуна́ми |
| місцевий | на/у літуно́ві, літуні́ | на/у літуна́х |
| кличний | літу́не | літуни́ |
Словник синонімів
ЛІТУ́Н зневажл. (той, хто часто змінює місце роботи, шукаючи вигоди), ПЕРЕКОТИ́ПО́ЛЕ ірон. - У нас, на паротягобудівному, таких звуть літунами, еге ж, - каже він, - дезертирами з трудового фронту (О. Донченко); - Таким я вже перекотиполем вродився. - Згадав [Григорій] свої щорічні мандри і в думках побачив далеке марево лугів та степів (М. Стельмах).
ЛЬО́ТЧИК (водій літака), ПІЛО́Т, АВІА́ТОР, ЛІТУ́Н. Льотчик повинен уміти зберігати напрям на зльоті (О. Ільченко); Літак ставав живою істотою, а мозгом і серцем його був спокійний пілот Волох (В. Собко); Сашко Птаха.. вирішив зробитися авіатором, а не моряком. Адже моряк панував тільки над водною стихією, а літун панував над водами, землями і самим повітрям (Ю. Смолич).