ВІДПРА́ВА (церковна служба), БОГОСЛУЖІ́ННЯ, СЛУ́ЖБА (перев. із сл. Б ож а),БОГОСЛУ́ЖБАрідше,СЛУЖІ́ННЯрідше;ЛІТА́НІЯ (урочиста); СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВОрідше;ДІЯ́ННЯ (з читанням книги про життя та дії святих апостолів). Отець Євграф щонеділі служить відправу, переповнена церква рипить (Ф. Малицький); О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (О. Маковей); Михалчевський прийшов у церкву й став на криласі. Служба ще не починалась (І. Нечуй-Левицький); Біля кринички виросла хрестова церква, і сюди в дні прощі на богослужби мало не з усього Поділля стікалися люди (М. Стельмах); Стара графиня сиділа в кріслі просто царських врат. Вистояти служіння їй було важко, боліли ноги (О. Донченко); Палажці треба було йти знов у Лавру на діяння (І. Нечуй-Левицький).

МОЛИ́ТВА (установлений текст, звернений до Бога, до святих); ПСАЛО́М (релігійна пісня, що як складова частина входить у Псалтир); ЛІТА́НІЯ (у католиків); ОТЧЕНА́Ш (у віруючих християн);ВІДХІДНА́ (над тим, хто помирає). Упавши навколішки, чернець пошепки проказує молитви (О. Донченко); Псалом новий Господеві І новую славу Воспоєм честним собором, Серцем нелукавим (Т. Шевченко); Зоня стояла поруч, мов білий ангел, і тихим ніжним голосом подавала слова літанії (Леся Українка); Гонта, очевидячки, був "талант".. Талант же його, мабуть, виявлявся в тому, що він за одним духом викрикував свою ролю, котру знав, як Отченаш, і умів добре "реготатись" (В. Винниченко); -. Топить, топить, топить... - співають йому відхідну комиші з правого боку. - Погибель, погибель, погибель... - підхоплює ліве крило (М. Коцюбинський).

СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬперев. мн., СТО́ГІНпідсил., ЖА́ЛОБАрозм., ПОГУ́ДКАрозм., ПЕНЯ́заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯпідсил. книжн., заст., ІЄРЕМІА́ДАпідсил. книжн., заст.; НИТТЯ́розм. (набридливі скарги); ЛІТА́НІЯ (скарги, нарікання), ЛІТА́НЯрідше.З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Ю. Збанацький); Він зроду не міг терпіти бабських нарікань і сліз (М. Стельмах); Хай кволі старчуки розводять мляві жалі (М. Зеров); Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою (П. Тичина); Легейдиха.. тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу ["та куди ж ти від’їжджаєш, та на кого ж ти покидаєш?"] (А. Головко); Тяжко було Галі слухати такі погудки від матері (Панас Мирний); - Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? - не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко); Візьмусь до писання.., хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка).