-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний лі́са лі́си
родовий лі́си ліс
давальний лі́сі лі́сам
знахідний лі́су лі́си
орудний лі́сою лі́сами
місцевий на/у лі́сі на/у лі́сах
кличний лі́со* лі́си*

Словник синонімів

ТИН (огорожа з лози, хворосту тощо); ЛІ́СА, ПЛІТ, О́ПЛІТдіал., О́ПЛІТОКдіал.; ПЕРЕТИ́НОК, ПЕРЕТИКАдіал. (невеликий). А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в’яне! (Т. Шевченко); Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою (М. Рильський); Там білий домичок стоїть.. Наокруга густенький пліт (С. Руданський); Оплотом його [виноградник] огородив (Словник Б. Грінченка); Прийшов [Юрко] з якимось плетеним кошиком, якого він тут же поніс у бузину за оплітком (П. Козланюк); Якби мені не тиночки Та й не перетинки, Ходив би я до дівчини Та щовечоринки (пісня). - Пор. огоро́жа, паркан.

Словник фразеологізмів

диви́тися в ліс. Бути невдячним, виявляти незадоволення своїм становищем, намагаючись змінити його. — Ах ви ж, казанські сироти! Земство вас виховує, зодягає, а ви все в ліс дивитесь (О. Гончар).

не ба́́чити за дере́́вами лі́́су. Не помічати за дрібним, частковим важливого, основного. Критика на адресу деяких письменників, які надмірно згустили в своїх творах темні фарби в зображенні нашого життя.., справедливо відзначає перш за все те, що ці письменники за деревами не бачать лісу (М. Рильський).

те́мний ліс. 1. Щось незрозуміле, невідоме, заплутане і т. ін. Справді, надруковані в різні часи і різними мовами — німецькою, угорською, румунською,— ті карти являли собою темний ліс (О. Гончар); Далі й темний ліс для Богдана, бо, мабуть, тільки вузький спеціаліст розжує, розшолопає .. оте “виготовлення набивної монолітної футеровки” (В. Большак).

2. зі сл. душа́, люди́на і т. ін. Такий, якого не можна або дуже важко зрозуміти; скритний, потайний, незрозумілий. Чужі люди — темний ліс (Укр.. присл..); Чужа душа — темний ліс, каже прислів’я. Але ні, є душі прозорі, як кришталь (Л. Первомайський).

у лі́сі щось [вели́ке] здо́хло. Сталося щось незвичайне. Мабуть, у лісі щось велике здохло, що ви до нас прийшли! (Укр.. присл..); Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми помирились! (І. Нечуй-Левицький); — Знаєш, у мене ідея, Павло… “Павло?” Я вирячився на нього. Ніколи він не називає мене Павлом. Щось у лісі здохло,— дуже, вже, мабуть, серйозна ідея, раз він так офіційно мене називає (В. Нестайко).

у лі́сі щось [вели́ке] здо́хло. Сталося щось незвичайне. Мабуть, у лісі щось велике здохло, що ви до нас прийшли! (Укр.. присл..); Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми помирились! (І. Нечуй-Левицький); — Знаєш, у мене ідея, Павло… “Павло?” Я вирячився на нього. Ніколи він не називає мене Павлом. Щось у лісі здохло,— дуже, вже, мабуть, серйозна ідея, раз він так офіційно мене називає (В. Нестайко).