-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ліпи́тися, ліпи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ліпі́мося, ліпі́мось, ліпі́мся
2 особа ліпи́ся, ліпи́сь ліпі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ліпи́тимуся, ліпи́тимусь ліпи́тимемося, ліпи́тимемось, ліпи́тимемся
2 особа ліпи́тимешся ліпи́тиметеся, ліпи́тиметесь
3 особа ліпи́тиметься ліпи́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ліплю́ся, ліплю́сь лі́пимося, лі́пимось, лі́пимся
2 особа лі́пишся лі́питеся, лі́питесь
3 особа лі́питься лі́пляться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лі́плячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ліпи́вся, ліпи́всь ліпи́лися, ліпи́лись
жін. р. ліпи́лася, ліпи́лась
сер. р. ліпи́лося, ліпи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ліпи́вшись

Словник синонімів

ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯрозм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ’ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,НАБИРА́ТИСЯрозм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). - Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися[взя́тися], нали́пнути, нав’я́знути[нав’я́зти], наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив [Василь] за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). - Пор. 1. приста́ти.
ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ], ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм.;ПРИСО́ХНУТИ[ПРИСХНУ́ТИ], ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в’язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ[ПРИМЕ́РЗТИ] (під дією морозу). - Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися[причіпля́тися], чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг - І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); - Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); - Я, панночко, пір’ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ’яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів’я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). - Пор. 1. прилипа́ти.
РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про одну особу, декількох або багатьох людей - зайняти приміщення для проживання або яке-небудь місце, сідаючи, укладаючись тощо), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, УЛАШТУВА́ТИСЯ[ВЛАШТУВА́ТИСЯ], УМОСТИ́ТИСЯ[ВМОСТИ́ТИСЯ], УПОРЯДИ́ТИСЯ[ВПОРЯДИ́ТИСЯ], УПОРЯДКУВА́ТИСЯ[ВПОРЯДКУВА́ТИСЯ], ОСІ́СТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯрозм., ОТАШУВА́ТИСЯрідше; ПРИМОСТИ́ТИСЯрозм., ПРИТУЛИ́ТИСЯрозм., ПРИЛІПИ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯрозм., ПРИХИЛИ́ТИСЯрозм., ПРИХИСТИ́ТИСЯрозм. (перев. не дуже зручно, на невеликому, тісному просторі). - Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися[розміща́тися], улашто́вуватися[влашто́вуватися], умо́щуватися[вмо́щуватися], приміща́тися, примі́щуватися, пристро́юватися, примо́щуватися, мости́тися, приту́люватися, притуля́тися, ліпи́тися, прилі́плюватися, притика́тися. Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григір Тютюнник); Не встигли розміститись у вагоні, як рушив поїзд (Л. Смілянський); З великим гамором дітвора розміщувалася навколо рядна (О. Донченко); Тарас Григорович влаштовувався у густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Морозицький знову вмостився у кріслі (О. Лупій); Через вулицю під парканом тісною лавою збились чоловіки, парубки, дівчата.. Над ними другим ярусом впорядились на паркані і поміж темним гіллям дерева діти (С. Васильченко); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Я.. сідав у човен і, оташувавшись у вершині, ловив рибу (П. Саксаганський); Зінька.. примостилася на камені, котрий лежав біля самісінького порога (І. Нечуй-Левицький); Голосно каркнула.. ворона. Вона приліпилася на вершечку липи (Ю. Збанацький); В Харкові, в спеку, в театрі "Муссурі" Десь я приткнувся в останнім ряду (Л. Первомайський); Набігається [Цимбалюк] з саженем по полю, прихилиться де-небудь та й поснідає (О. Гончар); Він прихистивсь тоді серед лантухів, вузлів.., серед густої маси спітнілих людей у шинелях, сіряках, лахах (В. Підмогильний).
РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про населений пункт, будівлю і т. ін. - зайняти собою який-небудь простір, місце), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, РОЗКИ́НУТИСЯ (перев. на значному просторі); ПРИТУЛИ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм. (біля чого-небудь на незначному просторі); ПРИЛІПИ́ТИСЯрозм. (а також угорі або над чим-небудь). - Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися[розміща́тися], розкида́тися, розки́датися діал.лежа́ти, ліпи́тисярозм.Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву "Кривий Ріг" (О. Досвітній); Василь проходжувався по тротуару, .. час від часу поглядаючи на вікна невеличкого особнячка, що розмістився в глибині двору (М. Томчаній); Село розкинулось під великим схилом косогору (В. Козаченко); Ріка перехопила.. усю вузьку долину, на якій лежить село (І. Франко); Велика, вкрита соломою хата притулилася біля яру (Григір Тютюнник); Каринський підійшов до невеликого барака, що приткнувся о риштування (Ю. Шовкопляс); Он-он високо.. приліпилася хатка (Г. Хоткевич); Верби схилялися.. на білі хатки, що ліпилися вздовж неї [вулиці] (І. Рябокляч).
ТІСНИ́ТИСЯ (міститися де-небудь близько один від одного), ТИ́СНУТИСЯ, ТУЛИ́ТИСЯ, КУ́ПЧИТИСЯ, ДУШИ́ТИСЯ (налягаючи, натискаючи один на одного); ЛІПИ́ТИСЯрозм. (на невеликому або незручному місці). Чорні жінки, вкриті крепом жалоби, тіснилися круг візка (М. Коцюбинський); Хатки й поганенькі обшарпані будиночки тислися в яру попід глинистою кручею (Б. Грінченко); Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (П. Козланюк); Машини купчилися на площі перед школою (П. Загребельний); В сінях юрба, душачись до млості, дала панам широку дорогу (Леся Українка); По косогору ліпилися безладно розкидані татарські саклі з пласкими дахами (С. Добровольський).