ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯрозм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ’ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,НАБИРА́ТИСЯрозм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). - Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися[взя́тися], нали́пнути, нав’я́знути[нав’я́зти], наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив [Василь] за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). - Пор. 1. приста́ти.

ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ], ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм.;ПРИСО́ХНУТИ[ПРИСХНУ́ТИ], ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в’язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ[ПРИМЕ́РЗТИ] (під дією морозу). - Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися[причіпля́тися], чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг - І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); - Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); - Я, панночко, пір’ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ’яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів’я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). - Пор. 1. прилипа́ти.

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про одну особу, декількох або багатьох людей - зайняти приміщення для проживання або яке-небудь місце, сідаючи, укладаючись тощо), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, УЛАШТУВА́ТИСЯ[ВЛАШТУВА́ТИСЯ], УМОСТИ́ТИСЯ[ВМОСТИ́ТИСЯ], УПОРЯДИ́ТИСЯ[ВПОРЯДИ́ТИСЯ], УПОРЯДКУВА́ТИСЯ[ВПОРЯДКУВА́ТИСЯ], ОСІ́СТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯрозм., ОТАШУВА́ТИСЯрідше; ПРИМОСТИ́ТИСЯрозм., ПРИТУЛИ́ТИСЯрозм., ПРИЛІПИ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯрозм., ПРИХИЛИ́ТИСЯрозм., ПРИХИСТИ́ТИСЯрозм. (перев. не дуже зручно, на невеликому, тісному просторі). - Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися[розміща́тися], улашто́вуватися[влашто́вуватися], умо́щуватися[вмо́щуватися], приміща́тися, примі́щуватися, пристро́юватися, примо́щуватися, мости́тися, приту́люватися, притуля́тися, ліпи́тися, прилі́плюватися, притика́тися. Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григір Тютюнник); Не встигли розміститись у вагоні, як рушив поїзд (Л. Смілянський); З великим гамором дітвора розміщувалася навколо рядна (О. Донченко); Тарас Григорович влаштовувався у густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Морозицький знову вмостився у кріслі (О. Лупій); Через вулицю під парканом тісною лавою збились чоловіки, парубки, дівчата.. Над ними другим ярусом впорядились на паркані і поміж темним гіллям дерева діти (С. Васильченко); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Я.. сідав у човен і, оташувавшись у вершині, ловив рибу (П. Саксаганський); Зінька.. примостилася на камені, котрий лежав біля самісінького порога (І. Нечуй-Левицький); Голосно каркнула.. ворона. Вона приліпилася на вершечку липи (Ю. Збанацький); В Харкові, в спеку, в театрі "Муссурі" Десь я приткнувся в останнім ряду (Л. Первомайський); Набігається [Цимбалюк] з саженем по полю, прихилиться де-небудь та й поснідає (О. Гончар); Він прихистивсь тоді серед лантухів, вузлів.., серед густої маси спітнілих людей у шинелях, сіряках, лахах (В. Підмогильний).

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про населений пункт, будівлю і т. ін. - зайняти собою який-небудь простір, місце), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, РОЗКИ́НУТИСЯ (перев. на значному просторі); ПРИТУЛИ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм. (біля чого-небудь на незначному просторі); ПРИЛІПИ́ТИСЯрозм. (а також угорі або над чим-небудь). - Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися[розміща́тися], розкида́тися, розки́датися діал.лежа́ти, ліпи́тисярозм.Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву "Кривий Ріг" (О. Досвітній); Василь проходжувався по тротуару, .. час від часу поглядаючи на вікна невеличкого особнячка, що розмістився в глибині двору (М. Томчаній); Село розкинулось під великим схилом косогору (В. Козаченко); Ріка перехопила.. усю вузьку долину, на якій лежить село (І. Франко); Велика, вкрита соломою хата притулилася біля яру (Григір Тютюнник); Каринський підійшов до невеликого барака, що приткнувся о риштування (Ю. Шовкопляс); Он-он високо.. приліпилася хатка (Г. Хоткевич); Верби схилялися.. на білі хатки, що ліпилися вздовж неї [вулиці] (І. Рябокляч).

ТІСНИ́ТИСЯ (міститися де-небудь близько один від одного), ТИ́СНУТИСЯ, ТУЛИ́ТИСЯ, КУ́ПЧИТИСЯ, ДУШИ́ТИСЯ (налягаючи, натискаючи один на одного); ЛІПИ́ТИСЯрозм. (на невеликому або незручному місці). Чорні жінки, вкриті крепом жалоби, тіснилися круг візка (М. Коцюбинський); Хатки й поганенькі обшарпані будиночки тислися в яру попід глинистою кручею (Б. Грінченко); Обабіч Пруту туляться одне до одного тісні села покутські (П. Козланюк); Машини купчилися на площі перед школою (П. Загребельний); В сінях юрба, душачись до млості, дала панам широку дорогу (Леся Українка); По косогору ліпилися безладно розкидані татарські саклі з пласкими дахами (С. Добровольський).