-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ліквідо́вувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ліквідо́вуймо |
| 2 особа | ліквідо́вуй | ліквідо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ліквідо́вуватиму | ліквідо́вуватимемо, ліквідо́вуватимем |
| 2 особа | ліквідо́вуватимеш | ліквідо́вуватимете |
| 3 особа | ліквідо́вуватиме | ліквідо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ліквідо́вую | ліквідо́вуємо, ліквідо́вуєм |
| 2 особа | ліквідо́вуєш | ліквідо́вуєте |
| 3 особа | ліквідо́вує | ліквідо́вують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ліквідо́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ліквідо́вував | ліквідо́вували |
| жін. р. | ліквідо́вувала |
| сер. р. | ліквідо́вувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ліквідо́вувавши |
Словник синонімів
НИ́ЩИТИ (припиняти існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩУВАТИ, ЛІКВІДО́ВУВАТИ [ЛІКВІДУВА́ТИ] (позбуватися, усувати); РУЙНУВА́ТИ (поступово розладнуючи); ВИНИ́ЩУВАТИ (усіх, усе або багатьох, багато); ВИВО́ДИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ рідше, ЗВО́ДИТИ розм. (тварин, комах, рослини); ПОБИВА́ТИ (про град, мороз тощо - рослини, посіви). - Док.: зни́щити, ліквідува́ти [зліквідува́ти], зруйнува́ти, ви́нищити, ви́вести, перевести́, звести́, поби́ти. Лазар кидавсь по хаті.. і нищив все, що попадало в руки (М. Коцюбинський); Пташки знищують комах-шкідників (О. Копиленко); Ліквідувати злочинність у місті; Можна ретельно дотримуватись канонічної форми, можна по-різному порушувати її, можна й зовсім руйнувати... (М. Рильський); Завдання полягало в тому, щоб відрізати білі війська від перешийків, оточити й винищити їх (О. Гончар); - Поки що я хочу тільки одного: щоб ти.. повбивав усіх вовків, які мені худобу переводять (М. Стельмах); - Ну, а чи не прийме Клим?.. - Ох, братику! Теля я [Вовк] в нього звів! (Л. Глібов). - Пор. занапасти́ти, 1. руйнува́ти.