-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | лікарюва́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | лікарю́ймо |
2 особа | лікарю́й | лікарю́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | лікарюва́тиму | лікарюва́тимемо, лікарюва́тимем |
2 особа | лікарюва́тимеш | лікарюва́тимете |
3 особа | лікарюва́тиме | лікарюва́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | лікарю́ю | лікарю́ємо, лікарю́єм |
2 особа | лікарю́єш | лікарю́єте |
3 особа | лікарю́є | лікарю́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
лікарю́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | лікарюва́в | лікарюва́ли |
жін. р. | лікарюва́ла |
сер. р. | лікарюва́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
лікарюва́вши |
Словник синонімів
ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИ рідко, ЛІКАРЮВА́ТИ розм., ГО́ЇТИ розм. рідше, КОРУВА́ТИ діал., КУРУВА́ТИ діал. - Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю. Смолич); Доктор Фішер лічив хворих із сорок літ (О. Маковей); Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир (Словник Б. Грінченка); Об’явіть, будь ласка, землякам, чи не схоче хто у нас [у Миргороді] лікарювати (В. Самійленко); Дід пам’ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито... Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук - ото був превеликий знахар! (Б. Грінченко); Се [істерія] річ не така-то страшна, хоч і загайна, бо корувати її треба гігієною та водою (Леся Українка); Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ, Ба, і ксьондз хорує (С. Руданський). - Пор. виліко́вувати.