-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний люби́мий люби́ма люби́ме люби́мі
родовий люби́мого люби́мої люби́мого люби́мих
давальний люби́мому люби́мій люби́мому люби́мим
знахідний люби́мий, люби́мого люби́му люби́ме люби́мі, люби́мих
орудний люби́мим люби́мою люби́мим люби́мими
місцевий на/у люби́мому, люби́мім на/у люби́мій на/у люби́мому, люби́мім на/у люби́мих

Словник синонімів

КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКАрідше, КОХА́ННЯрозм., ЛЮ́БКАрозм., ЛЮ́БОНЬКАпестл., ЛЮ́БОЧКАпестл., СИМПА́ТІЯрозм., ПА́СІЯзаст., МИЛОДА́НКАзаст., СЕРДЕНЯ́фольк., СЕ́РДЕНЬКОфольк., СЕ́РДЕ́ЧКОфольк., СОЛОДЯ́ТКОфольк.,ЛА́ДАфольк.Це тільки в юності думається, що твоя кохана залишиться однаковою на все життя (М. Стельмах); Грай, дуда моя кленова, як не грала ти давно, щоб для любої розмови мила глянула в вікно (В. Сосюра); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... (К. Герасименко); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (І. Гончаренко); З колодниками гнали його по етапу, а за ним пішла і його любов - його дівчина (М. Стельмах); Земля назустріч йому кидала фіміамом туманів своїх і ніжно дихала, як засоромлена коханка (В. Винниченко); [Василь:] Он-он де те віконечко, ..там моє вірне кохання сидить, мене дожидає (Панас Мирний); - Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою - засилаю сватів (Ю. Збанацький); Ми кохались не так, Як кохається всяк, - Я та любонька Аннабель-Ді (П. Грабовський); Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Ф. Бурлака); - Возьми, сину, нагайку-дротянку, Провчи, сину, свою милоданку (П. Чубинський); Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (П. Чубинський); Коли б мені новий човник Та новеє ще й веселечко - Сів би поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (пісня); - Введи у дім дружину собі, ладу (Л. Костенко).
КОХА́НИЙприкм. (якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БЛЕНИЙрозм.Жайсак певно говорив їй щось хороше, а втім, і найпростіші слова в устах коханої людини завжди бринять чарівною музикою... (З. Тулуб); - Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене? (І. Котляревський); Він стояв у садку під яблунею, вкритою білим цвітом, і говорив з любою дівчиною (М. Коцюбинський); В кіосці сидить Маруся Богуславка, найстарша й любима Юсуфова жінка (І. Нечуй-Левицький); Удова його люблена тоді вже звінчалася з якимсь шинкарем (Марко Вовчок).
КОХА́НИЙім. (чоловік, якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, КОХА́НЕЦЬрідше, КОХА́ННЯрозм., ЛЮБКО́розм., ЛЮ́БЧИКрозм., СИМПА́ТІЯрозм., ПА́СІЯзаст., МИЛОДА́Нзаст., СЕРДЕНЯ́фольк.,СЕ́РДЕНЬКОфольк., СЕ́РДЕ́ЧКОфольк., СОЛОДЯ́ТКОфольк., ЛА́ДОфольк.Вона покаже вам, що й зараз люди вміють кохати і з вірністю ждати коханих! (О. Гончар); Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко); - Не любий він мені, - кажу їм.. - Що ж вони? - Годі, кажуть, усе любого та милого дожидати (Панас Мирний); Нічогоне відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (А. Шиян); На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І. Франко); То була її любов, то був її любчик Павлусь (І. Нечуй-Левицький); Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (коломийка); - Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько - Де милий витає (Л. Боровиковський); - А я би ся не здрімала, хоч би засвітало, Коби прийшло солодятко Та й защебетало (коломийка); - Не бійся, ладо моє, Нікуди я від тебе не піду (Д. Міщенко).
ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙпідсил.,НЕНАГЛЯ́ДНИЙпідсил. поет.,ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙкому, чому, рідше,ЛЮБ’Я́ЗНИ́Йзаст. діал.Скільки доброти було в обличчі, .. Як дивився приятелеві в вічі Любий наш Михайлович Павло [Остап Вишня] (М. Рильський); Ім’я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів.. (О. Корнійчук); Не тямлячи себе від радості, Шевченко обняв жаданого гостя (З. Тулуб); Михайло Іларіонович на схилку літ своїх, безцінний друг мій, просить полтавське дворянство про допомогу (О. Полторацький); Кума Глафіра в дерев’яних ночвах купала свого ненаглядного сина (С. Чорнобривець); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Хай нагада себе в цім слові Здавен прихильний вам піїт: - Не скривдив він святій любові І пориванням давніх літ! (М. Старицький); Дуньку привітала Пелагея Тихонівна добре, бо це була одна з тих люб’язних їй дівчат (Л. Яновська). - Пор. 2. приє́мний.
УЛЮ́БЛЕНИЙ (якого дуже люблять, дорогий і близький серцю), КОХА́НИЙ, УКО́ХАНИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БИЙ, ФАВОРИ́ТНИЙ. - Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина (З. Тулуб); Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Сосюра); Ганна!.. Колись його укоханий у мріях ідеал! (Б. Грінченко); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Здрастуй, місто, несказанно любе, Повне цвіту - теплого дощу! (Т. Масенко); Асесор з Реєнгом, як двоє ворогів, сперечку повели про фаворитних псів (М. Рильський).

Словник антонімів

ЛЮБИТИ НЕНАВИДІТИ
1. Відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-н., чого-н., поважати; відчувати глибокі інтимні почуття, кохати. Відчувати неприязнь, ненависть до кого-н., чого-н., не переносити, не любити.
Любити батька, батьківщину, брата, Данилка, дівчину, доброту, ласку, людей, Марусю, матір, нареченого, родину, рідну землю, парубка ~  ненавидіти брехуна, ворога, дволичність, загарбника, зрадника, егоїста, насильство, нещирість, підлабузництво, підлість. Любити беззавітно, від щирого серця, віддано, вічно, гаряче, глибоко, дуже, завжди, на все життя, надмірно, пристрасно, сильно, сліпо, стійко, таємно, щиро ~  ненавидіти всіма силами душі, дуже, з відразою, завжди, занадто, надто, підкреслено, рішуче, щиро. Любити за відданість Україні, за доброту, за надійну дружбу, за принциповість, за прямоту, за порядність, за скромність, за хоробрість, за чесність, за щирість ~  ненавидіти за безпринципність, за безхарактерність, за боягузтво, за глупоту, за егоїзм, за жадібність, за захланність, за зраду, за злобу, за нахабність, за ненаситність, за підлість, за скупість.
2. Мати потяг до чого-н., цікавитися чим-н. Не мати потягу до чого-н., уважати щось поганим, не любити, відгетькувати.
Любитиненавидіти велосипед, кіно, коней, магнітофон, молоко, музику, овочі, оперету, собак, театр, варити їсти, їздити кіньми, дивитися спортивні передачі, мити посуд, навчатися, працювати, читати книги. Перестати, починати, хотіти любитиненавидіти що-н. Досить, дуже, стійко любитиненавидіти.
Він ненавидів, бо умів любити, Як мало хто уміє з нас любить... Він був і є, він є і завжди буде, Він з нами на риштованнях будов. Як вітер, увіходить в наші груди Його ненависть і його любов (М. Рильський).   В цьому останньому вигуку відбилася вся натура старого, благородного і невичерпно щедрого в своїй любові і ненависті (О. Довженко).  Я хотів, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любитиНенавидіти, як ти, уміть (В. Симоненко).    Я тільки раз, єдиний раз любив, А скільки раз ненавидів - не знаю  (Д. Павличко).
Любимий ~ненависний, любов ~ненависть; коханий ~ненависний, кохання ~ненависть, обожнювати ~ненавидіти