-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний лю́бий лю́ба лю́бе лю́бі
родовий лю́бого лю́бої лю́бого лю́бих
давальний лю́бому лю́бій лю́бому лю́бим
знахідний лю́бий, лю́бого лю́бу лю́бе лю́бі, лю́бих
орудний лю́бим лю́бою лю́бим лю́бими
місцевий на/у лю́бому, лю́бім на/у лю́бій на/у лю́бому, лю́бім на/у лю́бих

Словник синонімів

ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙрідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙпідсил., СВЯЩЕ́ННИЙпідсил., СВЯТИ́Йпідсил.Хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Кожен бачив.. молодую молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок); Тут, надворі, я зараз почувався вільніше, мене ніщо не сковувало, я був наодинці з собою, й менібула рідна й дорога моя воля (Є. Гуцало); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінце дивним почуттям (Н. Рибак); - Кожда громада має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами (І. Франко); Тася заздрила подругам, знайомим, усім людям, для яких слово "мати" було священним (Л. Дмитерко); Є хіба святіше слово - мати? Чи людина, що рідніш бува? (Я. Шпорта).
КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКАрідше, КОХА́ННЯрозм., ЛЮ́БКАрозм., ЛЮ́БОНЬКАпестл., ЛЮ́БОЧКАпестл., СИМПА́ТІЯрозм., ПА́СІЯзаст., МИЛОДА́НКАзаст., СЕРДЕНЯ́фольк., СЕ́РДЕНЬКОфольк., СЕ́РДЕ́ЧКОфольк., СОЛОДЯ́ТКОфольк.,ЛА́ДАфольк.Це тільки в юності думається, що твоя кохана залишиться однаковою на все життя (М. Стельмах); Грай, дуда моя кленова, як не грала ти давно, щоб для любої розмови мила глянула в вікно (В. Сосюра); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... (К. Герасименко); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (І. Гончаренко); З колодниками гнали його по етапу, а за ним пішла і його любов - його дівчина (М. Стельмах); Земля назустріч йому кидала фіміамом туманів своїх і ніжно дихала, як засоромлена коханка (В. Винниченко); [Василь:] Он-он де те віконечко, ..там моє вірне кохання сидить, мене дожидає (Панас Мирний); - Кинув я наймитування. Домовилися з моєю любкою - засилаю сватів (Ю. Збанацький); Ми кохались не так, Як кохається всяк, - Я та любонька Аннабель-Ді (П. Грабовський); Стежив за нею тільки Микита, але він уже, здається, знайшов собі нову пасію (Ф. Бурлака); - Возьми, сину, нагайку-дротянку, Провчи, сину, свою милоданку (П. Чубинський); Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (П. Чубинський); Коли б мені новий човник Та новеє ще й веселечко - Сів би поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (пісня); - Введи у дім дружину собі, ладу (Л. Костенко).
КОХА́НИЙприкм. (якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БЛЕНИЙрозм.Жайсак певно говорив їй щось хороше, а втім, і найпростіші слова в устах коханої людини завжди бринять чарівною музикою... (З. Тулуб); - Вулкасю милий, уродливий! Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене? (І. Котляревський); Він стояв у садку під яблунею, вкритою білим цвітом, і говорив з любою дівчиною (М. Коцюбинський); В кіосці сидить Маруся Богуславка, найстарша й любима Юсуфова жінка (І. Нечуй-Левицький); Удова його люблена тоді вже звінчалася з якимсь шинкарем (Марко Вовчок).
КОХА́НИЙім. (чоловік, якого кохають), МИ́ЛИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, КОХА́НЕЦЬрідше, КОХА́ННЯрозм., ЛЮБКО́розм., ЛЮ́БЧИКрозм., СИМПА́ТІЯрозм., ПА́СІЯзаст., МИЛОДА́Нзаст., СЕРДЕНЯ́фольк.,СЕ́РДЕНЬКОфольк., СЕ́РДЕ́ЧКОфольк., СОЛОДЯ́ТКОфольк., ЛА́ДОфольк.Вона покаже вам, що й зараз люди вміють кохати і з вірністю ждати коханих! (О. Гончар); Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко); - Не любий він мені, - кажу їм.. - Що ж вони? - Годі, кажуть, усе любого та милого дожидати (Панас Мирний); Нічогоне відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (А. Шиян); На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І. Франко); То була її любов, то був її любчик Павлусь (І. Нечуй-Левицький); Коли б я зозуленька, То б я крильця мала. Сіла б полетіла на чужую сторонку Шукать свого милодана (коломийка); - Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько - Де милий витає (Л. Боровиковський); - А я би ся не здрімала, хоч би засвітало, Коби прийшло солодятко Та й защебетало (коломийка); - Не бійся, ладо моє, Нікуди я від тебе не піду (Д. Міщенко).
ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙпідсил.,НЕНАГЛЯ́ДНИЙпідсил. поет.,ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙкому, чому, рідше,ЛЮБ’Я́ЗНИ́Йзаст. діал.Скільки доброти було в обличчі, .. Як дивився приятелеві в вічі Любий наш Михайлович Павло [Остап Вишня] (М. Рильський); Ім’я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів.. (О. Корнійчук); Не тямлячи себе від радості, Шевченко обняв жаданого гостя (З. Тулуб); Михайло Іларіонович на схилку літ своїх, безцінний друг мій, просить полтавське дворянство про допомогу (О. Полторацький); Кума Глафіра в дерев’яних ночвах купала свого ненаглядного сина (С. Чорнобривець); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Хай нагада себе в цім слові Здавен прихильний вам піїт: - Не скривдив він святій любові І пориванням давніх літ! (М. Старицький); Дуньку привітала Пелагея Тихонівна добре, бо це була одна з тих люб’язних їй дівчат (Л. Яновська). - Пор. 2. приє́мний.
ПРИЄМНИЙ (про людину, її обличчя, поведінку тощо - який подобається, викликає симпатію), МИ́ЛИЙ, СЛА́ВНИЙ, ХОРО́ШИЙ, МИЛОВИ́ДИЙ, МИЛОВИ́ДНИЙ, СИМПАТИ́ЧНИЙ, НІЧОГЕ́НЬКИЙрозм.,МИЛОЛИ́ЦИЙрозм.Досить приємне для ока поєднання: пшеничне волосся, теплі карі очі (О. Забужко); Вона молодесенька, люба та мила, з ясними очима, з веселим серцем (Марко Вовчок); - Які ви щасливі! - обізвалась Тетяна Степанівна: - маєте таку славну наймичку (М. Коцюбинський); Звісно, коли хто котру любить, то й дума, що вона і усім така хороша і люб’язна здається, як і йому (Г. Квітка-Основ’яненко); У хаті біля столу в кирзових чоботях стоїть висока миловида жінка середніх років (М. Стельмах); Вигонистий, з миловидним обличчям візник подивився на діда, як на знайомого (Є. Гуцало); Головку дівчини не можна було назвать дуже красивою, ..вся вона була більше симпатична, ніж гарна (Олена Пчілка); Хай він запам’ятає її якщо й не красунею, то таки ж нічогенькою! (О. Гончар); Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці (І. Котляревський). - Пор. 1. лю́бий, 1. прива́бливий.
УЛЮ́БЛЕНИЙ (якого дуже люблять, дорогий і близький серцю), КОХА́НИЙ, УКО́ХАНИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БИЙ, ФАВОРИ́ТНИЙ. - Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина (З. Тулуб); Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Сосюра); Ганна!.. Колись його укоханий у мріях ідеал! (Б. Грінченко); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Здрастуй, місто, несказанно любе, Повне цвіту - теплого дощу! (Т. Масенко); Асесор з Реєнгом, як двоє ворогів, сперечку повели про фаворитних псів (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Нечуй-Левицький); Видно, Устим Сидорович за ним, за Степанком, сумує, от йому й світ не милий (Ю. Збанацький); І звідки батько завжди знав, чого тобі хочеться? Не питаючи, зробить саме те, без чого тобі світ не милий саме цієї миті (О. Сизоненко); світ не мил. Тепер мені світ не мил без нього!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). життя́ не ми́ле. Обізвався побратим.., промовляє,— мов ножами крає: “Що минуло, те вже не вернеться.. Вже мені тепер життя не миле, чи в темниці, чи на вільній волі” (Леся Українка).