ВИПАДА́ТИкому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов’язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯдіал. - Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Тоді саме випала черга і Йосипенчисі промовити своє слово (Панас Мирний); Найбільше роботи припадало Богунові (Я. Качура); Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка); Не знаю, чи вам коли лучалося їздити новим гостинцем (І. Франко).

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. - відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИперев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ], ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯрозм., УТРА́ПИТИСЯ[ВТРА́ПИТИСЯ]перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯпідсил., УКО́ЇТИСЯ[ВКО́ЇТИСЯ] розм. (про щось небажане, недобре). - Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); - Не знаєте, що трапилось? - Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть - аварія (А. Головко); - А що! - таки по-моєму стало! - сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). - Пор. 1. відбува́тися.

СТА́ТИСЯз ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ] рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯрозм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал. - Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього [сотника], що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ’яненко); - Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, - запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); - Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); [Омелян:] А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).

ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯрозм.,ПІДВЕРТА́ТИСЯрозм.,ПРИХО́ДИТИСЯрозм.,ТРАФЛЯ́ТИСЯдіал.,ЛУЧА́ТИСЯдіал.,ВИЛУЧА́ТИСЯдіал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯрозм. рідко;ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯдіал. (зрідка). - Док.: тра́питися, зустрі́тися[зустрі́нутися], спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питисядіал.ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. - Коли вона схоче, то нехай їде з вами - з Богом, Парасю, коли люди трапляються! - обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); - Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той [прокурор] було - і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ’яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); - Женись, - каже, - Савко, бо я вже не потягну. - Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); [Сербин:] А Мар’яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).

ВИПАДА́ТИкому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов’язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯдіал. - Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Тоді саме випала черга і Йосипенчисі промовити своє слово (Панас Мирний); Найбільше роботи припадало Богунові (Я. Качура); Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка); Не знаю, чи вам коли лучалося їздити новим гостинцем (І. Франко).

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. - відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИперев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ], ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯрозм., УТРА́ПИТИСЯ[ВТРА́ПИТИСЯ]перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯпідсил., УКО́ЇТИСЯ[ВКО́ЇТИСЯ] розм. (про щось небажане, недобре). - Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); - Не знаєте, що трапилось? - Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть - аварія (А. Головко); - А що! - таки по-моєму стало! - сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). - Пор. 1. відбува́тися.

СТА́ТИСЯз ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ] рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯрозм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал. - Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього [сотника], що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ’яненко); - Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, - запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); - Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); [Омелян:] А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).

ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯрозм.,ПІДВЕРТА́ТИСЯрозм.,ПРИХО́ДИТИСЯрозм.,ТРАФЛЯ́ТИСЯдіал.,ЛУЧА́ТИСЯдіал.,ВИЛУЧА́ТИСЯдіал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯрозм. рідко;ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯдіал. (зрідка). - Док.: тра́питися, зустрі́тися[зустрі́нутися], спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питисядіал.ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. - Коли вона схоче, то нехай їде з вами - з Богом, Парасю, коли люди трапляються! - обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); - Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той [прокурор] було - і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ’яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); - Женись, - каже, - Савко, бо я вже не потягну. - Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); [Сербин:] А Мар’яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).