лучитися 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(траплятися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив лучи́тися, лучи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа лучи́тиметься лучи́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа лучи́ться луча́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лучачи́сь*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лучи́вся, лучи́всь лучи́лися, лучи́лись
жін. р. лучи́лася, лучи́лась
сер. р. лучи́лося, лучи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лучи́вшись

Словник синонімів

ВИПАДА́ТИкому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов’язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯдіал. - Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Тоді саме випала черга і Йосипенчисі промовити своє слово (Панас Мирний); Найбільше роботи припадало Богунові (Я. Качура); Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка); Не знаю, чи вам коли лучалося їздити новим гостинцем (І. Франко).
СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. - відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИперев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ], ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯрозм., УТРА́ПИТИСЯ[ВТРА́ПИТИСЯ]перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯпідсил., УКО́ЇТИСЯ[ВКО́ЇТИСЯ] розм. (про щось небажане, недобре). - Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); - Не знаєте, що трапилось? - Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть - аварія (А. Головко); - А що! - таки по-моєму стало! - сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). - Пор. 1. відбува́тися.
СТА́ТИСЯз ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ] рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯрозм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал. - Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього [сотника], що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ’яненко); - Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, - запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); - Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); [Омелян:] А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).
ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯрозм.,ПІДВЕРТА́ТИСЯрозм.,ПРИХО́ДИТИСЯрозм.,ТРАФЛЯ́ТИСЯдіал.,ЛУЧА́ТИСЯдіал.,ВИЛУЧА́ТИСЯдіал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯрозм. рідко;ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯдіал. (зрідка). - Док.: тра́питися, зустрі́тися[зустрі́нутися], спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питисядіал.ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. - Коли вона схоче, то нехай їде з вами - з Богом, Парасю, коли люди трапляються! - обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); - Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той [прокурор] було - і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ’яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); - Женись, - каже, - Савко, бо я вже не потягну. - Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); [Сербин:] А Мар’яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).
-2-
дієслово недоконаного виду
(єднатися)

Словник відмінків

Інфінітив лучи́тися, лучи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа лучи́тиметься лучи́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа лучи́ться луча́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лучачи́сь*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лучи́вся, лучи́всь лучи́лися, лучи́лись
жін. р. лучи́лася, лучи́лась
сер. р. лучи́лося, лучи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лучи́вшись

Словник синонімів

ВИПАДА́ТИкому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов’язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯдіал. - Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Тоді саме випала черга і Йосипенчисі промовити своє слово (Панас Мирний); Найбільше роботи припадало Богунові (Я. Качура); Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка); Не знаю, чи вам коли лучалося їздити новим гостинцем (І. Франко).
СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. - відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИперев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ], ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯрозм., УТРА́ПИТИСЯ[ВТРА́ПИТИСЯ]перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯпідсил., УКО́ЇТИСЯ[ВКО́ЇТИСЯ] розм. (про щось небажане, недобре). - Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. - Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); - Не знаєте, що трапилось? - Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть - аварія (А. Головко); - А що! - таки по-моєму стало! - сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). - Пор. 1. відбува́тися.
СТА́ТИСЯз ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ[ВЧИНИ́ТИСЯ] рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯрозм., ЛУЧИ́ТИСЯдіал. - Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися[вчиня́тися], приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього [сотника], що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ’яненко); - Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, - запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); - Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); [Омелян:] А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).
ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯрозм.,ПІДВЕРТА́ТИСЯрозм.,ПРИХО́ДИТИСЯрозм.,ТРАФЛЯ́ТИСЯдіал.,ЛУЧА́ТИСЯдіал.,ВИЛУЧА́ТИСЯдіал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯрозм. рідко;ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯдіал. (зрідка). - Док.: тра́питися, зустрі́тися[зустрі́нутися], спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питисядіал.ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. - Коли вона схоче, то нехай їде з вами - з Богом, Парасю, коли люди трапляються! - обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); - Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той [прокурор] було - і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ’яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); - Женись, - каже, - Савко, бо я вже не потягну. - Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); [Сербин:] А Мар’яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).

Словник відмінків

Інфінітив лучи́тися, лучи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лучі́мося, лучі́мось, лучі́мся
2 особа лучи́ся, лучи́сь лучі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лучи́тимуся, лучи́тимусь лучи́тимемося, лучи́тимемось, лучи́тимемся
2 особа лучи́тимешся лучи́тиметеся, лучи́тиметесь
3 особа лучи́тиметься лучи́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лучу́ся, лучу́сь лучимо́ся, лучимо́сь, лучи́мся
2 особа лучи́шся лучите́ся, лучите́сь
3 особа лучи́ться луча́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лучачи́сь*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лучи́вся, лучи́всь лучи́лися, лучи́лись
жін. р. лучи́лася, лучи́лась
сер. р. лучи́лося, лучи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лучи́вшись