-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | луча́тися, луча́тись |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | луча́тиметься | луча́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | луча́ється | луча́ються |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| луча́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | луча́вся, луча́всь | луча́лися, луча́лись |
| жін. р. | луча́лася, луча́лась |
| сер. р. | луча́лося, луча́лось |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| луча́вшись |
Словник синонімів
ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов’язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. - Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Тоді саме випала черга і Йосипенчисі промовити своє слово (Панас Мирний); Найбільше роботи припадало Богунові (Я. Качура); Любий дядьку!.. Певно ж там [у клініці] прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка); Не знаю, чи вам коли лучалося їздити новим гостинцем (І. Франко).
СТА́ТИСЯ з ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ [ВЧИНИ́ТИСЯ] рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал. - Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися [вчиня́тися], приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього [сотника], що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ’яненко); - Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, - запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); - Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); [Омелян:] А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).
ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯ розм., ПІДВЕРТА́ТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ТРАФЛЯ́ТИСЯ діал., ЛУЧА́ТИСЯ діал., ВИЛУЧА́ТИСЯ діал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯ розм. рідко; ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ діал. (зрідка). - Док.: тра́питися, зустрі́тися [зустрі́нутися], спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питися діал. ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. - Коли вона схоче, то нехай їде з вами - з Богом, Парасю, коли люди трапляються! - обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); - Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той [прокурор] було - і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ’яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); - Женись, - каже, - Савко, бо я вже не потягну. - Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); [Сербин:] А Мар’яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).