-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Луч  
родовий Луча́  
давальний Лучу́, Луче́ві  
знахідний Луч  
орудний Луче́м  
місцевий на/у Лучі́, Лучу́  
кличний Лу́чу*  
Інфінітив лу́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лу́чмо
2 особа луч лу́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лу́читиму лу́читимемо, лу́читимем
2 особа лу́читимеш лу́читимете
3 особа лу́читиме лу́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа лу́чу лу́чимо, лу́чим
2 особа лу́чиш лу́чите
3 особа лу́чить лу́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лу́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лу́чив лу́чили, лу́чили
жін. р. лу́чила
сер. р. лу́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВЛУ́ЧИТИ[УЛУ́ЧИТИ] (про людину - кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. - досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ[УЦІ́ЛИТИ], ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ], ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИрозм.,ВГАТИ́ТИ[УГАТИ́ТИ]розм.,ВСАДИ́ТИ[УСАДИ́ТИ]розм.,ТРА́ФИТИдіал.,ТРА́ПИТИдіал. - Недок.: влуча́ти[улуча́ти], вціля́ти[уціля́ти], поціля́ти, ударя́ти[вдаря́ти], потрапля́ти, попада́ти, вга́чувати[уга́чувати], вса́джувати[уса́джувати], трафля́ти, трапля́ти. Це все були хлопці, які несхибно влучали із своїх рушниць у райок (М. Трублаїні); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар); Вартовий уже поцілив цю триногу тварину (О. Досвітній); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Д. Ткач); Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (О. Донченко); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер); То кулі.. все трафляли, подзьобали спину, як ворони (Ю. Яновський); Цей удар трапив у саму точку (І. Франко).
-2-
дієслово недоконаного і доконаного виду
(цілитися) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний Луч  
родовий Луча́  
давальний Лучу́, Луче́ві  
знахідний Луч  
орудний Луче́м  
місцевий на/у Лучі́, Лучу́  
кличний Лу́чу*  
Інфінітив лу́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лу́чмо
2 особа луч лу́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лу́читиму лу́читимемо, лу́читимем
2 особа лу́читимеш лу́читимете
3 особа лу́читиме лу́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа лу́чу лу́чимо, лу́чим
2 особа лу́чиш лу́чите
3 особа лу́чить лу́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лу́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лу́чив лу́чили, лу́чили
жін. р. лу́чила
сер. р. лу́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВЛУ́ЧИТИ[УЛУ́ЧИТИ] (про людину - кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. - досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ[УЦІ́ЛИТИ], ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ], ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИрозм.,ВГАТИ́ТИ[УГАТИ́ТИ]розм.,ВСАДИ́ТИ[УСАДИ́ТИ]розм.,ТРА́ФИТИдіал.,ТРА́ПИТИдіал. - Недок.: влуча́ти[улуча́ти], вціля́ти[уціля́ти], поціля́ти, ударя́ти[вдаря́ти], потрапля́ти, попада́ти, вга́чувати[уга́чувати], вса́джувати[уса́джувати], трафля́ти, трапля́ти. Це все були хлопці, які несхибно влучали із своїх рушниць у райок (М. Трублаїні); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар); Вартовий уже поцілив цю триногу тварину (О. Досвітній); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Д. Ткач); Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (О. Донченко); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер); То кулі.. все трафляли, подзьобали спину, як ворони (Ю. Яновський); Цей удар трапив у саму точку (І. Франко).