-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив лу́скати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лу́скаймо
2 особа лу́скай лу́скайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лу́скатиму лу́скатимемо, лу́скатимем
2 особа лу́скатимеш лу́скатимете
3 особа лу́скатиме лу́скатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лу́скаю лу́скаємо, лу́скаєм
2 особа лу́скаєш лу́скаєте
3 особа лу́скає лу́скають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лу́скаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лу́скав лу́скали
жін. р. лу́скала
сер. р. лу́скало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лу́скавши

Словник синонімів

ЛО́ПАТИСЯ (втрачати цілісність), ЛО́ПАТИ, ТРІ́СКАТИ, ТРІ́СКАТИСЯ, РОЗТРІ́СКУВАТИСЯ, РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ, ЛУ́СКАТИ, ЛУ́СКАТИСЯ, РОЗПАДА́ТИСЯ, РЕ́ПАТИСЯрозм.,РЕ́ПАТИрозм.,ЛУПА́ТИСЯдіал.,ПУ́КАТИдіал. - Док.: ло́пнути, поло́пати, поло́патися, потрі́скати, трі́снути, потрі́скатися, розтрі́скатися, розтрі́снутися, розколо́тися, лу́снути, поре́патися, ре́пнути, пу́кнути, пу́кти. Коваль нагрівав і робив меншими чи більшими підкови, нарощував залізом лемеші, зашивав вісі, що лопались на старих возах (Т. Масенко); На кінські та людські голови, на рамена, барки, шиї посипалися градом удари топорів.. Мов горшки, лопали шоломи, мов кора, лупалися щити (Юліан Опільський); Стояв [фронт] непохитний, мов скеля. Чи надовго стане цієї скелі?Адже й камінь тріскає у вогні (В. Кучер); Тихо надзвичайно. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (М. Коцюбинський); І раптом у безмов’ї над рікою лунає тріск і гук - одна якась крижина одривається від берега, летить на інші, підіймає сліпучу хмару бризок, розколюється, тріщить, зникає в глибині (С. Скляренко); Якась берізочка заблукана.. витягалася [до світла], аж шкіра на ній лускала (Г. Хоткевич); Вогонь з плавбатарей був настільки влучний, що ворожі судна лускались, мов кукурудзяні баранці на черені (С. Добровольський); Я гупав зеленим, як гарбуз, кавуном об коліно, кавун репався (І. Сенченко); Під чобітьми важкими патруля Гуде і репає земля (М. Бажан); Кора лупалася і відставала сама від голих стовбурів дерев (І. Франко); Пукла шибка (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. розпада́тися.
ЛУЗА́ТИ (розгризаючи, видобувати зернятко насіння, горіхів і т. ін.), ЛУ́СКАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ. Любка стояла під віконцем. Лузала гарбузове насіння (В. Земляк); Марко побачив громадянина, що весело лузав горіхи (М. Трублаїні); Савелій роздобув десь насіння і, сидячи на нарі, лускав його (А. Шиян).
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ] (про дзвін, вогнепальну зброю тощо - видати сильний уривчастий звук), СТУ́КНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, ГРЯ́КНУТИрозм.; ГРЯ́НУТИ, ТАРА́ХНУТИрозм., ТРА́ХНУТИрозм.,ТОРО́ХНУТИ (перев. про грім); БА́ХНУТИ, БАБА́ХНУТИрозм., ГА́ХНУТИрозм., ГРЮКОНУ́ТИрозм. (про постріл тощо); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИ (про ляскучий звук);ЦЮ́КНУТИ, ДВИГНУТИрозм. - Недок.: сту́кати, грю́кати, гря́кати, тара́хкати, тра́хкати, торо́хкати, ба́хкати, га́хкати, бу́хати, га́хати, ля́скати, лу́скати, цю́кати, дви́гати. На дзвіниці святого Петра ударили дзвони (Н. Рибак); Враз вдарив гомін, крик... (М. Коцюбинський); Стукнули шаблі, викрешуючи першу іскру смертельного бою (П. Кочура); В Хомашиному дворі грюкнули засуви (С. Чорнобривець); Грім не гряне - ледачий не встане (прислів’я); Зненацька.. тарахнув страшний вибух (У. Самчук); Двері за спиною трахнули так, ніби Антонові відсікли ноги (Є. Куртяк); Блиснула блискавка, і слідом за нею торохнув грім з такою силою, ніби хотів розтрощити землю (С. Добровольський); Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Оглушливо бабахнув постріл (Ю. Мушкетик); Зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Як грім грюконе, схопиться, перехрестить себе (Панас Мирний); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звівся і дзвінко ляснув у повітрі (Д. Ткач); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Цюкнула нова сокира, Раптом серед поля Затряслася, застогнала Молода тополя (С. Руданський); Двигнув грім, покотивши по небесному камінню торохтючу хуру (Є. Гуцало).

Словник фразеологізмів

лу́скати / лу́снути від (зі) смі́ху. Дуже сміятися, реготати. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, .. вона соромилася до сліз (О. Кобилянська); Лускали [дівчата] зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем (О. Кобилянська); — Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш .. вчинок у газетах (І. Нечуй-Левицький).

лу́скати / лу́снути від (зі) смі́ху. Дуже сміятися, реготати. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, .. вона соромилася до сліз (О. Кобилянська); Лускали [дівчата] зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем (О. Кобилянська); — Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш .. вчинок у газетах (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, що, ні́би і т. ін.) горі́хи лу́скати (лу́щити), перев. з дієсл. Легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось). Йому ж невдивовижу дівчат цілувати, мов горіхи лускати (Г. Квітка-Основ’яненко); Вечори просиджує над замітками, які інші лускають, мов горіхи (В. Дрозд); — Подумаєш,— запально відповідає Вітя,— ці задачки мені — що горіхи лущити (О. Іваненко).. мов горі́шки лу́щити. — А задачі рішає, мов горішки лущить. От аби їй повчитись років з п’ять або шість. Їй-бо, на вчительку вивчилась би (М. Стельмах).

як (мов, що, ні́би і т. ін.) насі́ння луза́ти (рідше лу́скати), перев з дієсл. Легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось). Він змалку такий відчайдух. Це для нього ніби насіння лузати — красти. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд).