-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний луска́  
родовий луски́  
давальний лусці́  
знахідний луску́  
орудний луско́ю  
місцевий на/у лусці́  
кличний лу́ско*  

Словник синонімів

БЛИ́СКІТКАперев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь - на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИКперев. мн.,І́СКРАперев. мн.,ЛЕЛІ́ТКАперев. мн.; ЛУСКА́розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКАперев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Возовиков терпляче чекав. Його вузькі вуста видовжилися в усмішці, в почервонілих очах заграли блискітки (О. Лупій); Коли відчинив двері, місячний блищик заграв у оці коня, що лежав на соломі (М. Стельмах); В селян у руках скрізь блищать пляшки та чарки, миготять іскрами на сонці (І. Нечуй-Левицький); День золотий, на Дніпрі жмурки й лелітки, лелітки, наче хто гривеники пригорщами розсипає (О. Донченко); Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба (М. Коцюбинський); На бистрині блискучі скалки неначе бігали по воді, блищали, лисніли, миготіли (І. Нечуй-Левицький).
ШКАРАЛУ́ПА (тверде покриття плодів, яєць), ШКАРАЛУ́ПИНАрозм.,ШКАРЛУ́ПАрозм.,ШКАРЛУ́ПИНАрозм.,ШКАРАЛУ́ЩА[ШКАРАЛЮ́ЩА]розм.,ШКАРАЛУ́ЩИНАрозм.,ШКАРУ́ПА[ШКОРУ́ПА]діал.;ЛУШПИ́НА, ЛУЗГА́, ЛУСКА́, ЛУШПАНИ́НА, ЛУШПА́, ЛУПА́діал. (перев. з насіння соняшнику, проса, гречки тощо; також збірн.). Стоячи над шлюпкою, схожою на горіхову шкаралупу, Володя раптом згадав Інгу (О. Донченко); Кому грецькі горіхи, а кому шкаралупина... (С. Скляренко); Мініатюрний писанкарський візерунок набагато переконливіший на справжній яєчній шкарлупі (з журналу); Їх ждало маленьке човенце, справжня оріхова шкарлупина, навантажена всілякими припасами (Юліан Опільський); Монастирський двір у піст був засіяний білими шкаралющами, неначе снігом (І. Нечуй-Левицький); Як стали пристигати дині, помічає він, що оце вдень лежала така гарна динька, а на ранок устане: сама шкаралущина! (казка); Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини (І. Франко); Гімназисти, реалісти і солдати-дезертири.. старанно лузають насіння, спльовуючи лузгу (О. Довженко); І знову наближалася зима, і знову мерзли ми в хаті і їли хліб наполовину з просяної луски (Л. Смілянський); Голова, мов горіхова лушпанина, тріснула (Панас Мирний); Жінки валялися по садках на ряднах, ..давили широкими задами соняшникову лушпу (Григорій Тютюнник); - А лупу ж для підсвинка брала твоя мати? (М. Стельмах). - Пор. 1. шкі́рка.