-1-
іменник чоловічого роду, істота
(птах)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний лунь лу́ні
родовий лу́ня лу́нів
давальний лу́неві, лу́ню лу́ням
знахідний лу́ня лу́ні, лу́нів
орудний лу́нем лу́нями
місцевий на/у лу́неві, лу́ню, лу́ні на/у лу́нях
кличний лу́ню лу́ні

Словник фразеологізмів

лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..).

лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..).

як лунь, зі сл. си́вий, бі́лий і т. ін. Уживається для підсилення супровідних слів; дуже, зовсім. — Та буде вам! — Годі! — гукав чоловік з чорними усами, а з сивою, як лунь, головою.— Знайшли коли реготатися! (Панас Мирний); Марія Бучачка, сива, як лунь, вижовкла з лиця (Г. Колісник); Дзвонить старий попик, білий, як лунь (О. Довженко); Вкине слово [Денис] та таке, що й десять стариків, сідих [сивих], як лунь, .. так не видумають (Г. Квітка-Основ’яненко).

-2-
іменник жіночого роду, істота
(птах) [частіше вживається у чоловічому роді]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний лунь лу́ні
родовий лу́ня лу́нів
давальний лу́неві, лу́ню лу́ням
знахідний лу́ня лу́ні, лу́нів
орудний лу́нем лу́нями
місцевий на/у лу́неві, лу́ню, лу́ні на/у лу́нях
кличний лу́ню лу́ні

Словник фразеологізмів

лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..).

лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..).

як лунь, зі сл. си́вий, бі́лий і т. ін. Уживається для підсилення супровідних слів; дуже, зовсім. — Та буде вам! — Годі! — гукав чоловік з чорними усами, а з сивою, як лунь, головою.— Знайшли коли реготатися! (Панас Мирний); Марія Бучачка, сива, як лунь, вижовкла з лиця (Г. Колісник); Дзвонить старий попик, білий, як лунь (О. Довженко); Вкине слово [Денис] та таке, що й десять стариків, сідих [сивих], як лунь, .. так не видумають (Г. Квітка-Основ’яненко).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний лунь лу́ні
родовий лу́ні лу́ней
давальний лу́ні лу́ням
знахідний лунь лу́ні, лу́ней
орудний лу́нню лу́нями
місцевий на/у лу́ні на/у лу́нях
кличний лу́не лу́ні