-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний луна́  
родовий луни́  
давальний луні́  
знахідний луну́  
орудний луно́ю  
місцевий на/у луні́  
кличний лу́но*  

Словник синонімів

ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯпоет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОСрідше,ВІ́ДГУ́Лрідше,РУНА́діал.Десь далеко прогув пароплав на Волзі, і луна попливла, покотилась по безмежній, як світ, степовій рівнині (С. Олійник); В цю мить за далеким лісом ударив грім. Над сонними хащами покотилося відлуння (Ю. Бедзик); В різних криницях луна теж була неоднакова, од неї народжувались не схожі відлунки, й ті відлунки вражали вас, бо навіть та сама криниця щоразу на ваш крик відповідала іншими відлунками (Є. Гуцало); А гудок все гудів. Часом він уривався, і тоді лише відгук лунав за Дніпром понад лісами та полями (А. Головко); Молодо, радісно засміявся [Довбуш], аж відгомін у горах розбудив (В. Гжицький); Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (О. Ющенко); Різнобійний гамір, жарти, сміх вдарились у паркани, вилясками обізвались за городами (М. Стельмах); Десь далеко спалахували відблиски грозових блискавиць, і відголос грому віддавався в кімнаті гуркотом далекої канонади... (Я. Качура); Я чув відгул гармат (А. Малишко); І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула (Т. Шевченко).
СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.),ІМ’Я́з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИмн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯуроч. (вічне існування в пам’яті людей як знак загального визнання кого-, чого-небудь); ЛУНА́розм. (відзвук слави); ХВАЛА́, ПОХВАЛА́заст.,ОСА́ННАзаст. (кому, чому - уславлення кого-, чого-небудь). Багатьом з них [бійців] ніколи вже не повернутись до рідної хати.. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки (О. Довженко); Запорука його [А. Бучми] славнозвісності - у народності (П. Тичина); Про козака Мамая не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (О. Ільченко); Вам [борцям] спліта побідні лаври Наша збурена доба, Бо то ви у ній створили Громадянина з раба (М. Чернявський); Я син землі, що родить хліб і мрію. Вона безсмертя кожному дала - Поету, космонавту, гречкосію (Д. Павличко); Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок); Моя книжка - осанна вічному, творчому життю (Уляна Кравченко).

Словник фразеологізмів

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).

аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.).