локіть 2 значення
-1-
іменник жіночого роду
(населений пункт в Україні)
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | Ло́кіть | Ло́кті |
| родовий | Ло́ктя | Ло́ктів |
| давальний | Ло́ктю, Ло́ктеві | Ло́ктям |
| знахідний | Ло́кіть | Ло́кті |
| орудний | Ло́ктем | Ло́ктями |
| місцевий | на/у Ло́кті, Ло́ктю | на/у Ло́ктях |
| кличний | Ло́ктю* | Ло́кті* |
| відмінок | однина | множина |
| називний | ло́кіть | ло́кті |
| родовий | ло́ктя | ло́ктів |
| давальний | ло́ктю, ло́ктеві | ло́ктям |
| знахідний | ло́кіть | ло́кті |
| орудний | ло́ктем | ло́ктями |
| місцевий | на/у ло́кті, ло́ктю | на/у ло́ктях |
| кличний | ло́ктю* | ло́кті* |
-2-
іменник жіночого роду
(давня міра довжини; лікоть) [діал.]
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | Ло́кіть | Ло́кті |
| родовий | Ло́ктя | Ло́ктів |
| давальний | Ло́ктю, Ло́ктеві | Ло́ктям |
| знахідний | Ло́кіть | Ло́кті |
| орудний | Ло́ктем | Ло́ктями |
| місцевий | на/у Ло́кті, Ло́ктю | на/у Ло́ктях |
| кличний | Ло́ктю* | Ло́кті* |
| відмінок | однина | множина |
| називний | ло́кіть | ло́кті |
| родовий | ло́ктя | ло́ктів |
| давальний | ло́ктю, ло́ктеві | ло́ктям |
| знахідний | ло́кіть | ло́кті |
| орудний | ло́ктем | ло́ктями |
| місцевий | на/у ло́кті, ло́ктю | на/у ло́ктях |
| кличний | ло́ктю* | ло́кті* |