вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети).

вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети).

[і] в ло́жці води́ не спійма́єш (не пійма́єш) кого і без додатка. Хто-небудь дуже хитрий, спритний. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок).

[і] в ло́жці води́ не спійма́єш (не пійма́єш) кого і без додатка. Хто-небудь дуже хитрий, спритний. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок).

втопи́ти в ло́жці води́ кого і без додатка, перев. зі сл. гото́вий, ра́дий і т. ін. Завдати кому-небудь великих прикростей чи згубити когось з будь-якого приводу, через дрібниці. — На світі люде [люди] вороги одно другому. Одно другого готове продати ні за що ні про що; одно другого готове в ложці води втопити (І. Нечуй-Левицький); — Тетеря гетьмана тепер в ложці води втопив би. Обмотує його, як павук муху (Б. Лепкий); Бабуся Мотря лаялася: — Людці! За копійку в ложці води втоплять. На все село може кого хоч оббрехати (В. Козаченко); Чаплінський знову захихикав, але в цю ж мить його обличчя стало злим: — Схизмати раді б утопити мене в ложці води, але я пильную інтересів пана старости (П. Панч).

загляда́ти в ло́жку кому. Уважно, з цікавістю стежити, як хто-небудь їсть, що він їсть і т. ін. Герман любив обідати сам, так, щоб ніхто інший не сидів при його столі і .. не заглядав йому в ложку (І. Франко); — Трохи зачекаймо.— Люди саме обідають. Незручно заважати і заглядати їм у ложку (З усн. мови).

[і] в ло́жці води́ не спійма́єш (не пійма́єш) кого і без додатка. Хто-небудь дуже хитрий, спритний. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок).

[і] в ло́жці води́ не спійма́єш (не пійма́єш) кого і без додатка. Хто-небудь дуже хитрий, спритний. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок).

як (коли́) мед, то й ло́жкою. Уживається для вираження надмірного прагнення до чогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто. — Не все разом. На перший раз буде й цього. Як мед, то й ложкою,— промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); Що се виходить, “коли мед, то й ложкою”, але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Леся Українка).

ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме́ду]. Те невелике, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь і т. ін. Отой огріх дійсно виявився ложкою дьогтю, бо прокинулась вона наступного дня з думкою про латку з бур’янів і докір Ніки (З газети).

ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме́ду]. Те невелике, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь і т. ін. Отой огріх дійсно виявився ложкою дьогтю, бо прокинулась вона наступного дня з думкою про латку з бур’янів і докір Ніки (З газети).

ло́жкою не пої́сти. Дуже багато, велика кількість чого-небудь. — То він справді стільки грошви приніс, що ложкою не поїсть, доки жити буде? — поцікавився Жменяк (М. Томчаній).

не розмину́тися з ло́жкою, жарт. Прийняти запрошення до частування, погодитися щось з’їсти. [Василина:] Годуйся ж, чим Бог дав! [Яким:] Та вже з ложкою не розминуся, бо таки виголодався (Б. Грінченко).

як (коли́) мед, то й ло́жкою. Уживається для вираження надмірного прагнення до чогось, як вияв надмірності в чому-небудь; занадто. — Не все разом. На перший раз буде й цього. Як мед, то й ложкою,— промовив отець Харитін (І. Нечуй-Левицький); Що се виходить, “коли мед, то й ложкою”, але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Леся Українка).

як поло́ник між ло́жками, зі сл. заміша́тися, потрапля́ти і т. ін. Не в своє середовище, між чужих. Замішався, як полоник між ложками (Укр.. присл..).