-1-
дієслово недоконаного виду
(класти) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ложи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ложі́мо, ложі́м
2 особа ложи́ ложі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ложи́тиму ложи́тимемо, ложи́тимем
2 особа ложи́тимеш ложи́тимете
3 особа ложи́тиме ложи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ложу́ ло́жимо, ло́жим
2 особа ло́жиш ло́жите
3 особа ло́жить ло́жать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ло́жачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ложи́в ложи́ли
жін. р. ложи́ла
сер. р. ложи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ложи́вши

Словник синонімів

КЛА́СТИ (поміщати, розміщувати перев. у лежачому положенні), ЛОЖИ́ТИрідко,ПОКЛАДА́ТИзаст.;СКЛАДА́ТИ, УКЛАДА́ТИ[ВКЛАДА́ТИ] (у певному порядку, в одному місці); ПІДКЛАДА́ТИ (додатково, ще трохи). - Док.: покла́сти, положи́ти, скла́сти, укла́сти[вкла́сти], підкла́сти. Снопи на воза клав Данько, Левко з Дусею подавали (О. Гончар); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно і почали трусити (Панас Мирний); Стали її на ніч покладати, і кожухом укривати, і водою напувати... (Г. Квітка-Основ’яненко); Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи (І. Цюпа); Треба раз у раз підкладати у вогнище хмиз, щоб воно не погасло (О. Донченко). - Пор. 1. поміща́ти.