ПО́СТІЛЬ (місце, призначене або приготовлене для спання), ПОСТЕ́ЛЯ, ОДРзаст., уроч., ОДРИ́НАзаст., уроч.,ЛО́ЖЕ[ЛО́ЖА]заст., поет.В печері по один бік під стіною лежала купа сухого жовтого листу; то була Кривоносова постіль (І. Нечуй-Левицький); Давид майже завжди прокидається одразу, але, підвівшись з постелі, знову припадає до неї і пірнає в напівзабуття (М. Стельмах); Юрба хвилюється, і мчить Туди, де на одрі високім Лежить на ковдрі парчевій Княжна весь час у сні глибокім (переклад М. Терещенка); - Із.. злота Зробим ми тобі одрину І наб’єм м’яким лататтям Та горицвітом перину (Я. Щоголів); Побачив [Сивоок], що майже все приміщення займає широке ложе (П. Загребельний); Милого ложа - міх да рогожа - То мені постіль гожа; Хоч твердо спати, да легко здихати, Що є з ким розмовляти (пісня). - Пор. 1. барлі́г, лі́жко.