-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний лове́ць ловці́
родовий ловця́ ловці́в
давальний ловце́ві, ловцю́ ловця́м
знахідний ловця́ ловці́в
орудний ловце́м ловця́ми
місцевий на/у ловце́ві, ловцю́, ловці́ на/у ловця́х
кличний ло́вче ловці́

Словник синонімів

МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙрозм.,ПОЛЮВА́Чрозм.;ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Чрозм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. той, хто ловить промислового звіра); ЗВІРОБІ́Й, ЗВІРОБІ́ЙНИК (той, хто полює на морського звіра); СТРІЛЕ́ЦЬ (той, хто полює з рушницею). Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб); В хату просяться не раз На нічліг мисливі (Д. Павличко); Розтеклись ловці по гаю, полювали цілу днину (Леся Українка); Живе тут у тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан); З бухти Примітка, де "Лахтак" висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (М. Трублаїні).