-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | лове́ць | ловці́ |
| родовий | ловця́ | ловці́в |
| давальний | ловце́ві, ловцю́ | ловця́м |
| знахідний | ловця́ | ловці́в |
| орудний | ловце́м | ловця́ми |
| місцевий | на/у ловце́ві, ловцю́, ловці́ | на/у ловця́х |
| кличний | ло́вче | ловці́ |
Словник синонімів
МИСЛИ́ВЕЦЬ (той, хто займається, захоплюється мисливством), МИСЛИ́ВИЙ розм., ПОЛЮВА́Ч розм.; ЛОВЕ́ЦЬ, ПІЙМА́Ч розм. (перев. той, хто ловить звіра, птахів); ЗВІРОЛО́В (перев. той, хто ловить промислового звіра); ЗВІРОБІ́Й, ЗВІРОБІ́ЙНИК (той, хто полює на морського звіра); СТРІЛЕ́ЦЬ (той, хто полює з рушницею). Здоровенний вовк промчав крізь цеп стрільців, хоча в нього одночасно вистрілили троє мисливців (З. Тулуб); В хату просяться не раз На нічліг мисливі (Д. Павличко); Розтеклись ловці по гаю, полювали цілу днину (Леся Українка); Живе тут у тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (М. Бажан); З бухти Примітка, де "Лахтак" висаджував звіробоїв, недавно приїздив мисливець (М. Трублаїні).