-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний лоба́тий лоба́та лоба́те лоба́ті
родовий лоба́того лоба́тої лоба́того лоба́тих
давальний лоба́тому лоба́тій лоба́тому лоба́тим
знахідний лоба́тий, лоба́того лоба́ту лоба́те лоба́ті, лоба́тих
орудний лоба́тим лоба́тою лоба́тим лоба́тими
місцевий на/у лоба́тому, лоба́тім на/у лоба́тій на/у лоба́тому, лоба́тім на/у лоба́тих

Словник синонімів

ЛОБА́НЬрозм. (людина або тварина з великим опуклим чолом), ЛОБА́СТИЙу знач. ім., розм.,ЛОБА́ТИЙу знач. ім., розм.Петро, дядьків Семенів лобань, напередодні острижений налисо, .. уявивши себе кимось, пішов і пішов "рубати", збиває лозиною голови будяків (О. Гончар); "Лобатим", чи "лобком", дражнили у бурсі Демка Гречаного за його крутий лоб (Д. Мордовець).
ЧОЛА́СТИЙ[ЧОЛА́ТИЙ] (який має високе чоло), ЛОБА́ТИЙ[ЛОБА́СТИЙ]. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином, - така ж чоласта, очі сірі, тільки великі (в того розбишаки дрібненькі) (О. Гончар); Зіна знехотя клювала виделкою, кидала скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці, що кутуляв вареники (Ю. Мушкетик); Білина хустки різко відтіняла енергійне, лобасте, засмагле до чорноти обличчя (О. Копиленко).