лоб 1

-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний лоб лоби́
родовий ло́ба лобі́в
давальний ло́бу, ло́бові лоба́м
знахідний лоб лоби́
орудний ло́бом лоба́ми
місцевий на/у ло́бі на/у лоба́х
кличний ло́бе* лоби́*

Словник синонімів

ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБрозм., КАЗА́Нірон., жарт.,МАКІ́ТРАірон.,МАКОТИ́РЯірон.,ДОВБЕ́ШКАзневажл.,КУ́МПОЛзневажл., ГЛАВА́уроч., заст.,ГИ́РЯдіал., зневажл. [Катерина:] Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (О. Корнійчук); Брати на панщину ходли, Поки лоби їмпоголили! (Т. Шевченко); - Для чого у тебе макітра на плечах? (І. Волошин); Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); - Хіба вам що втовчеш у дурну довбешку!.. (Б. Грінченко); - От бачиш, який ти став гарячий, -примирливо заговорив майстер. - Ще, чого доброго, по кумполу цюкнеш (М. Ю. Тарновський); Тут важко старенький зітхнувши, На груди главу опустив (І. Манжура); Помацай гирю лиш:.. На тім’ї здоровецький пліш! (П. Гулак-Артемовський).
НЕРО́БАрозм. (той, хто проводить час у неробстві, веде бездіяльне життя), НЕ́РО́Брозм. рідше,БЕЗДІ́ЛЬНИКзаст., ПУСТОПЛЯ́Сзневажл.; ЛО́БУРзневажл., лайл., ЛОБУРЯ́КАпідсил. зневажл., лайл.,ЛОБОТРЯ́Сзневажл., лайл., ЛОБзневажл., лайл. (перев. про здорового на вигляд хлопця або чоловіка). - ..Жити неробою - то найбільша ганьба! (О. Гончар); Павло образився. - Що ти мене агітуєш!.. Та й не такий я нероб, як тобі здається (А. Головко); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй - п’яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Ю. Смолич); - Хай він не думає, що Сергій такий от лобуряка. Він до всякої роботи беручкий (Ю. Мушкетик); - Увечері Гармаш в салон-вагоні отамана Щупака Мандрику бачив. А з ним якраз і синка-лоботряса вашого директора (А. Головко). - Пор. гульві́са, ле́дар.
ПЕРЕ́Д (передня частина чогось), ПЕРЕДО́Крозм., ЛОБрозм., ФРОНТспец.Ударся дараба передом - її би розкололо надвоє (Г. Хоткевич); Передок сорочки затріщав і залишився в Івановій жмені (М. Томчаній); Розколина пробила лоб скали (М. Бажан); Автонапувалки також можна обладнати по фронту розміщення годівниць (з журналу).
ЧОЛО́ (верхня надочна частина обличчя людини), ЛОБ. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудово вилося коло білого чола (Панас Мирний); Волосся мокрими пасмами спадало на лоба (Григорій Тютюнник).

Словник фразеологізмів

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

атакува́ти в лоб (в ло́ба). 1. Навально наступати на ворога. Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал (Ю. Яновський).

2. Відверто, прямолінійно говорити, запитувати про що-небудь. Учні обступили директора, розпитували його, хто ж буде у них в гостях, а потім атакували в лоб — коли нарешті буде той вечір, адже стільки готувалися! (З газети).

атакува́ти в лоб (в ло́ба). 1. Навально наступати на ворога. Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал (Ю. Яновський).

2. Відверто, прямолінійно говорити, запитувати про що-небудь. Учні обступили директора, розпитували його, хто ж буде у них в гостях, а потім атакували в лоб — коли нарешті буде той вечір, адже стільки готувалися! (З газети).

би́́ти [пря́́мо] в лоб. 1. Без натяків, відверто говорити, питати і т. ін.1. Він бив прямо в лоб, з’ясовуючи місце свого призначення  усн. мови).

2. Мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним. Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер).

би́́ти ло́́бом (лоба́́ми) об зе́́млю перед ким, кому, зневажл. Схилятися, запобігати, домагаючись прихильності. Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (З газети).

би́́ти ло́́бом (лоба́́ми) об зе́́млю перед ким, кому, зневажл. Схилятися, запобігати, домагаючись прихильності. Ці панове безсоромно били лобами об землю перед європейцями, забуваючи про свою культуру (З газети).

би́́ти [пря́́мо] в лоб. 1. Без натяків, відверто говорити, питати і т. ін.1. Він бив прямо в лоб, з’ясовуючи місце свого призначення  усн. мови).

2. Мати неприховане значення, бути зрозумілим, очевидним. Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб. Ось, мовляв, приїхав до нас новий голова, тисячник, і йому знов не дуже болітиме, як буде господарювати колгосп (В. Кучер).

бро́́ви полі́́зли на ло́́ба у кого. Хто-небудь чимсь дуже вражений, виявляє надзвичайне здивування, збентеження і т. ін. Брови у неї повільно полізли на лоба. Вона, Марія, була справді-таки гарна (Є. Гуцало).

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); [Тетяна:] Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); [Тетяна:] Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

в лоб. 1. зі сл. говори́ти, сказа́ти і т. ін. Прямо, без натяків; відкрито, відверто. — Що сказати? Що ставиться з любов’ю, з пошаною? Надто в лоб. А як висловиш це інакше? (Л. Дмитерко); Те, що він викладає думки трохи по-газетному, “в лоб”, не заперечує їх безсумнівної щирості (І. Муратов); [Кружило:] Так ми ж не прямо в лоб. Скажемо, що сигаретний дим забруднює атмосферу (З журналу).

2. зі сл. іти́, піти́ і под. Не вдаючись до обхідного маневру; безпосередньо, назустріч. — Ліва сторона в обхід! Підтягнути батальйон! Риссю! — Нещадименко! Підеш в лоб (О. Довженко); Ось його знову випередили кілька дружинників і пішли на нього в лоб (А. Хижняк).

3. перев. зі сл. взя́ти. З передньої частини чого-небудь; спереду. Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар); Через те, що в лоб “тигра” не могла взяти його рушниця, він [боєць] стріляв по тих танках, що йшли боком до нього (Л. Первомайський).

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); [Тетяна:] Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); [Тетяна:] Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати.  — Тут [на цій дорозі] мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай, бувало, з веломашини і пхайся на гору одинадцятим номером (О. Гончар); Півдня [Мар’ян] довбав гору, вивертав каміння й пускав у долину, а дрібні камінці вигортав лопатою.. І грів чуба над омшаником, що, можливо, буде зовсім не потрібний (С. Чорнобривець); Доки вони гріють чуби за роботою, Кулик, всівшись на порозі, голосно ділиться з селянами своїми думками (О. Гончар); Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? (П. Гулак-Артемовський); — Ох, і понамітало ж! Це нам завтра доведеться чуба нагріти (А. Головко); Скриня була важка, неповоротка, і чоловіки добре нагріли чуби, поки установили її на місце (Ю. Яновський); Порався він, порався, поки добре чуприну нагрів (Марко Вовчок); Тож Олег та Степанко, а особливо сам від’їжджаючий, нагріли лоби, поки втиснули все те до тісного купе (Ю. Збанацький). попогрі́ти чу́ба (тривалий час). Він таки попогрів тут чуба, чистячи колодяць (О. Гончар).

2. кому, перев. за що. Висловлювати осуд; лаяти когось. — Мені, мабуть, чуба грітимуть за недостатні темпи осінньої оранки... (Ю. Яновський).

забри́ти лоб (ло́ба, чу́ба) кому, іст. Узяти в солдати. Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись (Г. Квітка-Основ’яненко); Танцювали весело і любо Хлопці, аж рипіли постоли, А на ранок їм забрили чуба І в прийом жовнірський повели (П. Воронько).

забри́ти лоб (ло́ба, чу́ба) кому, іст. Узяти в солдати. Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись (Г. Квітка-Основ’яненко); Танцювали весело і любо Хлопці, аж рипіли постоли, А на ранок їм забрили чуба І в прийом жовнірський повели (П. Воронько).

золоти́й лоб у кого і без додатка. Хтось дуже розумний, мудрий, здібний і т. ін. Мудрують [люди].. Ми, бачте, сила, ми — стовби [стовпи]. У нас, мов, золоті лоби (Б. Грінченко).

з-під ло́ба, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. Непривітно, недружелюбно, недовірливо, сердито і т. ін. — Чого ти мовчиш та тільки поглядаєш з-під лоба на мене? — спитав Єремія (І. Нечуй-Левицький); — Ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї [мачуху] по-людському, а все з-під лоба (Б. Грінченко); Андрій з-під лоба дивився на начальника штабу (Ю. Бедзик).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

лоб (ло́бом) у лоб, перев. з дієсл. 1. Дуже близько один біля одного; віч-на-віч. Зустрілися лоб у лоб, та не впізнав батько сина (З газети). лоб до ло́ба. Вмить опинився лоб до лоба Із фріцом дужим, молодим (І. Воскрекасенко).

2. Безпосередньо, впритул і т. ін. Лоб у лоб стикаються поїзди. Одна за другою вибухають шахти (Б. Олійник); Колосальний виграш в енергії дають так звані колайдери, або прискорювачі на зустрічних пучках, в яких частинки стикаються, як то кажуть, лоб у лоб (З журналу); По фронту в тридцять кілометрів йшли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (О. Гончар).

лоб (ло́бом) у лоб, перев. з дієсл. 1. Дуже близько один біля одного; віч-на-віч. Зустрілися лоб у лоб, та не впізнав батько сина (З газети). лоб до ло́ба. Вмить опинився лоб до лоба Із фріцом дужим, молодим (І. Воскрекасенко).

2. Безпосередньо, впритул і т. ін. Лоб у лоб стикаються поїзди. Одна за другою вибухають шахти (Б. Олійник); Колосальний виграш в енергії дають так звані колайдери, або прискорювачі на зустрічних пучках, в яких частинки стикаються, як то кажуть, лоб у лоб (З журналу); По фронту в тридцять кілометрів йшли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (О. Гончар).

ло́бом горі́хи розбива́ти. Марно витрачати зусилля, час, займаючись справою, не вартої уваги. — А кажуть, що комендант до вас кожну ніч ходить.— Ну, досить лобом горіхи розбивати (Григорій Тютюнник).

ло́бом неширо́кий. Не здатний добре мислити; нерозумний. В багряниці довгополій ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий, В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т. Шевченко).

лоб (ло́бом) у лоб, перев. з дієсл. 1. Дуже близько один біля одного; віч-на-віч. Зустрілися лоб у лоб, та не впізнав батько сина (З газети). лоб до ло́ба. Вмить опинився лоб до лоба Із фріцом дужим, молодим (І. Воскрекасенко).

2. Безпосередньо, впритул і т. ін. Лоб у лоб стикаються поїзди. Одна за другою вибухають шахти (Б. Олійник); Колосальний виграш в енергії дають так звані колайдери, або прискорювачі на зустрічних пучках, в яких частинки стикаються, як то кажуть, лоб у лоб (З журналу); По фронту в тридцять кілометрів йшли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (О. Гончар).

лоб (ло́бом) у лоб, перев. з дієсл. 1. Дуже близько один біля одного; віч-на-віч. Зустрілися лоб у лоб, та не впізнав батько сина (З газети). лоб до ло́ба. Вмить опинився лоб до лоба Із фріцом дужим, молодим (І. Воскрекасенко).

2. Безпосередньо, впритул і т. ін. Лоб у лоб стикаються поїзди. Одна за другою вибухають шахти (Б. Олійник); Колосальний виграш в енергії дають так звані колайдери, або прискорювачі на зустрічних пучках, в яких частинки стикаються, як то кажуть, лоб у лоб (З журналу); По фронту в тридцять кілометрів йшли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (О. Гончар).

лоб (ло́бом) у лоб, перев. з дієсл. 1. Дуже близько один біля одного; віч-на-віч. Зустрілися лоб у лоб, та не впізнав батько сина (З газети). лоб до ло́ба. Вмить опинився лоб до лоба Із фріцом дужим, молодим (І. Воскрекасенко).

2. Безпосередньо, впритул і т. ін. Лоб у лоб стикаються поїзди. Одна за другою вибухають шахти (Б. Олійник); Колосальний виграш в енергії дають так звані колайдери, або прискорювачі на зустрічних пучках, в яких частинки стикаються, як то кажуть, лоб у лоб (З журналу); По фронту в тридцять кілометрів йшли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (О. Гончар).

мі́дний лоб у кого і без додатка, ірон. Хтось не дуже розумний; упертий, нерозсудливий і т. ін. — Мідний лоб у нього, як говориться, не золотий. Що з нього візьмеш? (З газети); // чий. Нерозсудливість. Розламано навпіл напасників мідні лоби, застиглим очам вже не видяться слава й паради (С. Голованівський).

грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати.  — Тут [на цій дорозі] мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай, бувало, з веломашини і пхайся на гору одинадцятим номером (О. Гончар); Півдня [Мар’ян] довбав гору, вивертав каміння й пускав у долину, а дрібні камінці вигортав лопатою.. І грів чуба над омшаником, що, можливо, буде зовсім не потрібний (С. Чорнобривець); Доки вони гріють чуби за роботою, Кулик, всівшись на порозі, голосно ділиться з селянами своїми думками (О. Гончар); Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? (П. Гулак-Артемовський); — Ох, і понамітало ж! Це нам завтра доведеться чуба нагріти (А. Головко); Скриня була важка, неповоротка, і чоловіки добре нагріли чуби, поки установили її на місце (Ю. Яновський); Порався він, порався, поки добре чуприну нагрів (Марко Вовчок); Тож Олег та Степанко, а особливо сам від’їжджаючий, нагріли лоби, поки втиснули все те до тісного купе (Ю. Збанацький). попогрі́ти чу́ба (тривалий час). Він таки попогрів тут чуба, чистячи колодяць (О. Гончар).

2. кому, перев. за що. Висловлювати осуд; лаяти когось. — Мені, мабуть, чуба грітимуть за недостатні темпи осінньої оранки... (Ю. Яновський).

не в лоб, так по ло́бі (по ло́бу), жарт. Нема ніякої різниці; все одно, однаково. — Не з релігією кепсько, а з боротьбою проти релігійного впливу… — поправив Михайло.— Не в лоб, так по лобі… (П. Автомонов).

не в лоб, так по ло́бі (по ло́бу), жарт. Нема ніякої різниці; все одно, однаково. — Не з релігією кепсько, а з боротьбою проти релігійного впливу… — поправив Михайло.— Не в лоб, так по лобі… (П. Автомонов).

не в лоб, так по ло́бі (по ло́бу), жарт. Нема ніякої різниці; все одно, однаково. — Не з релігією кепсько, а з боротьбою проти релігійного впливу… — поправив Михайло.— Не в лоб, так по лобі… (П. Автомонов).

обголи́ти ло́ба кому, іст. Забрати в солдати когось. Вона безпрестанку розказувала.., як її коханого Петра взяли в москалі, як обголили лоба (І. Нечуй-Левицький); — Пан хоче нас оддать в москалі, як він нам обголить лоби, то ми тоді пропащі навіки; а тим часом ми втечемо на сахарні, перебудемо цей важкий час (І. Нечуй-Левицький).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

ви́дерти (повидира́ти, ви́дряпати, ви́драти) / видира́ти (видря́пувати) о́чі (лайл. баньки́). 1. кому і без додатка. Жорстоко покарати або побити кого-небудь, захищаючи себе, власні інтереси або заступаючись за когось. Зо Славком хотіла [Пазя] лиш часом пожартувати, а як довідалася, що й Варвара кинула оком на нього, то була б їй очі видерла, якби так сила (Л. Мартович); [Зінька:] Підійди ближче! Підійди!.. Я тобі баньки видеру і пащеку роздеру! (М. Кропивницький); — Ото був старий! Теж штукар! Іде в аптеку, і яструбок на плечі: не чіпай, мов, мене, бо й очі повидираю!.. (О. Гончар); — І не подивлюсь у той бік, де йдеш; очі тобі видряпаю, як приступиш на крок до мене! (О. Кобилянська); — Нам не слід в чуже гніздо мішатися. Коли б хто прийшов до тебе та сказав: Насте! чого ти так з дітьми поводишся,— що б ти тому заспівала? Адже ж і очі видрала? (Панас Мирний); [Павло:] Прощай, село, прощайте, дівчата й молодиці! Кого-то ви без мене кохатимете, за кого одна одній очі видиратимете?.. (М. Кропивницький). о́чі з ло́ба повидира́ти. — Ну... а як знайдемо філоксеру, то ті мегери й очі з лоба повидирають нам (М. Коцюбинський).

2. за що. Настирливо, не гребуючи жодними засобами, домогтися свого. — Не вміє правити за свої ліки. Інша очі видерла б, а ця за спасибі старається (М. Стельмах); Думає [мати], що не скаредний син, такий і Тимофій був — за копійку не видряпає очі (М. Стельмах).

[аж] о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме [заміж], то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його [Івана] хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); [Бабич:] Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко).

2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька [горілка]? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І я кажу — добра (Д. Мордовець).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

[аж (і)] о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко).

2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш [на поле], то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький).

3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив [директор] публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю. Ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів); Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко). підставля́ти себе́ під соки́ру. Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк).

підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю. Ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів); Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко). підставля́ти себе́ під соки́ру. Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк).

підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю. Ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів); Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко). підставля́ти себе́ під соки́ру. Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк).

підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю. Ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів); Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко). підставля́ти себе́ під соки́ру. Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк).

по́вний лоб у кого, жарт. Хтось розумний, тямущий, здібний і т. ін. Ні, не забуть цього до гроба, коли побив мене йолоп за те, що в мене повний лоб, а в нього порожньо у лобі (В. Сосюра).

пусти́й лоб у кого, зневажл. Хтось нерозумний, нетямущий і т. ін. Живіт товстий, а лоб пустий (М. Номис).

пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню). Застрелитися. В бурхливому каятті він ладен був пустити собі кулю в лоб (Ю. Бедзик); — Да, коли б от немов сталося — всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, .. я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову (А. Головко); Я поки й віку, не збагну, як Ничипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню! (Н. Тихий).

пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню). Застрелитися. В бурхливому каятті він ладен був пустити собі кулю в лоб (Ю. Бедзик); — Да, коли б от немов сталося — всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, .. я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову (А. Головко); Я поки й віку, не збагну, як Ничипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню! (Н. Тихий).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар).

2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар).

2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар).

2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

розбива́ти / розби́ти лоб (ло́ба). 1. перед ким—чим, зневажл. Схилятися перел ким-, чим-небудь; поклонятися комусь, чомусь. — Створили собі ідола і давай перед ним розбивати лоби… (О. Гончар).

2. кому. Докладати максимум зусиль для здійснення чого-небудь. — Ех,— зітхнув Миня,— добре було б по чарочці.. Скажи він це трохи раніше, Люда лоба собі розбила б, а чарочка стояла б на столі (Л. Первомайський).

сту́кнутися лоба́ми на (в) чому. Зіткнутися в поглядах, інтересах, діях і т. ін. — Раз мало не стукнулись лобами на одному інтересі (М. Стельмах).

хоч ку́лю в лоб. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. — Нічого мені тепер не соромно,— з серцем мовила Ганна,— ..Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (О. Гончар).

хоч ло́́бом (голово́́ю) би́́йся в (об) що. Уживається на означення скрутного, безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Хоч лобом в стіну бийся, то не поможе (М. Номис); Зараз дуже важливо не панікувати. Усвідомити, що це неминуче, хоч бийся головою об цегляний ріг бібліотеки (В. Дрозд); — Гарну картину вам намалював? Таку, яку на своїй шкурі ношу. І хоч бийся головою в камінні мури, інакшої картини нема в селі для того, хто не має доброго клаптя землі і худоби (М. Стельмах).

хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ кого і без додатка. Уживається для вираження неможливості переконати нетямущу або вперту людину. Свербивус безнадійно махнув рукою .. Хіба ж можна було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний? Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну, а він — своє (М. Ю. Тарновський); Ти його хоч лобом об стіну товчи — не послухає (З усн. мови).

як боля́́чки на лоб, зі сл. тре́́ба, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (треба). Треба, як болячки на лоб (Укр.. присл..).