-1-
дієслово недоконаного виду
(лити) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив лля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лля́ймо
2 особа лляй лля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лля́тиму лля́тимемо, лля́тимем
2 особа лля́тимеш лля́тимете
3 особа лля́тиме лля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лля́ю лля́ємо, лля́єм
2 особа лля́єш лля́єте
3 особа лля́є лля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лляв лля́ли
жін. р. лля́ла
сер. р. лля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
лля́тий
Безособова форма
лля́то
Дієприслівник
лля́вши

Словник синонімів

ЛИ́ТИ (змушувати текти - про рідину), ЛЛЯ́ТИрідше, ЗЛИВА́ТИ, РОЗЛИВА́ТИ рідше,ПРОЛИВА́ТИрідше; ЦІДИ́ТИ (невеликим струменем). - Док.: поли́ти, розли́ти, проли́ти, полля́ти. Люди нащось лили воду відрами в огонь, неначе гралися в якоїсь іграшки (І. Нечуй-Левицький); Нащо в кирницю воду лляти, коли вона і так повна (прислів’я); На готовий хміль хоч води злий, то оп’янієш (прислів’я); Не на те піднявсь я, Щоб кров розливати: Я піднявся, щоб темноті Очі осіяти (П. Куліш); Вночі лив дощ, і небо ще не позбулося брудних хмар, що іноді проливали на Варшаву свої помиї (О. Досвітній); Тільки видно, як десь внизу, під горою, синіє тиха Снов, ліниво цідить свою воду через вузеньке горлечко річища (Ю. Збанацький). - Пор. нали́ти.
ЛИ́ТИ (сильно, безперервно текти - про дощ), ЛЛЯ́ТИрідше,СИ́ПАТИ, ЦІДИ́ТИ, ПЕРІ́ЩИТИпідсил.,ХЛЯ́ПАТИрозм.,ХЛЯПОТІ́ТИпідсил. розм.,ПРА́ТИпідсил. розм.,РЕПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ТЮ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́ЖИТИпідсил. розм.,ПІ́РИТИ підсил. розм.,ПОРО́ТИпідсил. розм.,ХЛЮЩА́ТИпідсил. розм.Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися дощі, та день у день лили (Панас Мирний); Вночі лляв дощ (О. Кобилянська); І поїзд помчав повз Муравський, а назустріч сипав густий дощ (П. Автомонов); Зимний дощ цідив, як із відра (І. Франко); Іван.. дивився у вікно, слухав довколишню метушню і шум зливи, що періщила дощовими батогами (П. Колесник); Надворі свистав вітер та хляпав рясний дощ (І. Франко); Теплий рясний дощ хляпотів усю ніч, наче це була весна, а не середина грудня (Л. Первомайський); Ще хоч би не путь така! А то цілу ніч дощ прав, ще й тепер присипає (Панас Мирний); Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (В. Кучер); Надворі тюжить дощ (С. Васильченко); Чи чуєш, як порошить, як зашелестіло, як піжить дощ та крупа? (І. Нечуй-Левицький); А той [вітер] як погнав хмару, як почав пірить дощ (П. Чубинський); Дощ так і поре (Словник Б. Грінченка); Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Ю. Збанацький). - Пор. 3. іти́, 1. лину́ти.

Словник фразеологізмів

за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай [грати] знову (С. Васильченко).

за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай [грати] знову (С. Васильченко).

за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай [грати] знову (С. Васильченко).

ли́ти (пролива́ти) / проли́ти сльо́зи. 1. Плакати. — А що ж маю робити? Хіба сяду та буду сльози лити? — сказала байдужим тоном Онися (І. Нечуй-Левицький); Довелось на чужині Тілько [тільки] сльози лити (Т. Шевченко); [Анна:] Якби я кожен раз, відкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі! (Леся Українка); Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Л. Первомайський); Скільки сліз пролила [мати] потаємці ночами, коли Вутанька повернулася з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (О. Гончар). сльо́зи гра́дом ллють з оче́й. Івась зціпив зуби; сльози з очей градом лили, він мовчав (Панас Мирний); // Бідувати, страждати і т. ін. Сиротою жити — сльози лити (Укр.. присл..). ли́ти слі́зки. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Укр.. присл..).

2. чиї, які. Завдавати комусь страждань, горя. розлива́ти сльо́зи. Один у неволі скніє, а другий п’є, розливає сльози людські (Панас Мирний).

хоч на соба́ку (на хвіст соба́ці) лий (ви́лий), вульг. Дуже несмачний (про рідкі страви та напої). — Це,— каже, — не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (П. Козланюк); Бульйон такий подали, такий, хоч на собаку вилий (З газети).

хоч на соба́ку (на хвіст соба́ці) лий (ви́лий), вульг. Дуже несмачний (про рідкі страви та напої). — Це,— каже, — не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (П. Козланюк); Бульйон такий подали, такий, хоч на собаку вилий (З газети).