[і] ду́ху не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться і т. ін.) від кого. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Ей, не впору... Якби вони припізнились на яку годину,— од них, проклятих, духу б не залишилось (М. Стельмах).

[і] ду́ху не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться і т. ін.) від кого. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Ей, не впору... Якби вони припізнились на яку годину,— од них, проклятих, духу б не залишилось (М. Стельмах).

і насі́ння не ли́шиться (не зали́шиться, не оста́неться і т. ін.) від кого. Хтось повністю зникне, пропаде, згине. [Коритний:] Гей, люди, чи ви подуріли? Як невинного чоловіка бити, то не боялися, а того гниддя боїтеся! Та ж ми всі як візьмемося, то й насіння не лишиться від них… (М. Тарновський).

і слі́ду не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.). 1. чого, від чого. Щось безслідно зникло, назавжди забулося і т. ін. За один день викопали нові котловани, а від старих і сліду не лишилося (Іван Ле); В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (В. Сосюра); — З хатою нашою — зараз від неї й сліду не лишилось — пов’язаний у мене перший спогад про Григорія Тютюнника (Григір Тютюнник); Усі гілля [дерева] стерло і зм’яло, так що і сліду їх не зосталось (Г. Квітка-Основ’яненко).

2. від кого. Хтось безслідно зник, загинув, пропав. Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? ..Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (О. Довженко); Не піду, доки в дворі не лишиться й сліду від шептух (Іван Ле); Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне, й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика (В. Винниченко).

ка́меня на ка́мені не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.) від чого і без додатка. Щось зникло зовсім, повністю загинуло, зруйноване, вщент знищене і т. ін. Все місто в руїнах. Каменя на камені не лишилося (В. Вільний); Фортеця була зруйнована, не лишилось, як кажуть, каменя на камені (З журналу); Від неї [теорії] не лишилося каменя на камені (З газети); — Я сюди ще прийду. Тоді не буде вам пощади, каменя на камені не зостанеться (Легенди..).

лиши́лося недо́вго ряст топта́ти кому. Хтось скоро помре, загине. Ну, та недовго йому лишилося топтати ряст. Піде, як миленький, дорогою Підіпригори [буде вбитий] (М. Стельмах).

залиши́тися (лиши́тися, зоста́тися) без соро́чки. Дійти до крайнього зубожіння, до тяжкої скрути. Як у матері три дочки, так зостанеться без сорочки (М. Номис); А там, може, і таксу прибавлять. — А поки прибавлять, то ми без сорочки зостанемося (Панас Мирний).

лиши́тися (залиши́тися, зоста́тися і т. ін.) в ду́рнях. Дати себе ошукати, бути ошуканим, одуреним. [Демид:] Ще кілька хвилин, і я б зостався в дурнях! (І. Карпенко-Карий).

оста́тися (лиши́тися, бу́ти і т. ін.) з гарбузо́м, жарт. Дістати відмову під час сватання. Не один слав їй старостів, Та з гарбузом остався (П. Грабовський).

лиши́тися (залиши́тися, оста́тися і т. ін.) з но́сом, жарт. Зазнати невдачі, неприємності і т. ін. Він підійшов до Мухи і звично недбалим рухом запросив до танцю. Він ждав, що Муха легко спурхне з стільця.. А Володя лишиться з носом. Але сталося трохи не так (Д. Ткач); — Будинок не аварійний, зноситимуть його в наступній п’ятирічці.— З цим зносом,— сказав Вадик, — ми залишилися з носом (В. Добровольський).

оста́тися (лиши́тися, опини́тися і т. ін.) ні в сих, ні в тих. Потрапити в незручне, неприємне і т. ін. становище. А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих, ні в тих. Бачить, що вже Шрам розкусив його (П. Куліш).

залиша́тися (лиша́тися) / залиши́тися (лиши́тися) поза́ду. Відставати в чомусь від кого-небудь. — Я старий. Але поки я живий — я йду вперед. Пам’ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); Він [Санжар] хлопцями пишався, його улюбленець Захар позаду не лишався (П. Дорошко); Вона — на другому плані! Тепер Ніна Коробейник лишилася позаду (О. Донченко).

лиши́тися (залиши́тися, зоста́тися і т. ін.) при пі́ковому інтере́сі, жарт. Зазнати невдачі, поразки і т. ін., утративши кого-, що-небудь. Тільки тепер вони збагнули — лишилися при піковому інтересі (В. Большак). залиши́тися при пі́кових інтере́сах. Чумак звернув увагу не на Ріту, а на її подругу Катерину. Через якийсь час вони одружились, а Ріта залишилась .. при пікових інтересах (Ю. Збанацький).

[ті́льки] мо́кре мі́сце лиши́лося (залиши́лося, зоста́лося і т. ін.). 1. від чого, рідше з чого. Що-небудь зникло, перестало існувати. — Загинеш ні за цапову душу, пришиє якийсь шваб багнетом до землі, та й тільки мокре місце залишиться від твого “патріотизму” (Ю. Збанацький); // Щось втратило цінність, вигляд і т. ін., зазнавши згубної дії кого-, чого-небудь. Ледь торкнулась [праскою] мереживної оздоби,— від неї лишилося мокре місце (З газети); Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося. Бомбить її рецензент і зліва, і справа (З газети); З їхньої схованки тільки мокре місце лишилося (З усн. мови).

2. від кого. Хто-небудь зазнав поразки або загинув; перепало комусь. — А продовжуватиме баламутити людей, то викличемо з заводу робітників, і від вас тільки мокре місце залишиться (П. Кочура); — Згинь, маро, — стиснув зуби Одноконь. — Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М. Олійник). мо́крого мі́сця не зали́шиться. — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (П. Загребельний).

мо́крого мі́сця не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться) від кого і без додатка. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (П. Загребельний). мо́кре мі́сце зоста́неться. — Згинь, маро,— стиснув кулаки Одноконь.— Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М. Олійник).

не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко); І один поперед одним Не лишалися в боргу (І. Воскрекасенко).

2. Відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати. — Вируч, у боргу не лишусь! (І. Головченко і О. Мусієнко); — Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко); Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

ті́льки [сама́ (одна́)] душа́ залиши́лася (лиши́лася) у кого. Хто-небудь зовсім зубожів, збіднів. — Хоч би ще троячку накинули,— .. кидає фурман.— Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна.— Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (М. Стельмах).

[ті́льки] мо́кре мі́сце лиши́лося (залиши́лося, зоста́лося і т. ін.). 1. від чого, рідше з чого. Що-небудь зникло, перестало існувати. — Загинеш ні за цапову душу, пришиє якийсь шваб багнетом до землі, та й тільки мокре місце залишиться від твого “патріотизму” (Ю. Збанацький); // Щось втратило цінність, вигляд і т. ін., зазнавши згубної дії кого-, чого-небудь. Ледь торкнулась [праскою] мереживної оздоби,— від неї лишилося мокре місце (З газети); Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося. Бомбить її рецензент і зліва, і справа (З газети); З їхньої схованки тільки мокре місце лишилося (З усн. мови).

2. від кого. Хто-небудь зазнав поразки або загинув; перепало комусь. — А продовжуватиме баламутити людей, то викличемо з заводу робітників, і від вас тільки мокре місце залишиться (П. Кочура); — Згинь, маро, — стиснув зуби Одноконь. — Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М. Олійник). мо́крого мі́сця не зали́шиться. — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (П. Загребельний).

ті́льки [сама́ (одна́)] душа́ залиши́лася (лиши́лася) у кого. Хто-небудь зовсім зубожів, збіднів. — Хоч би ще троячку накинули,— .. кидає фурман.— Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна.— Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (М. Стельмах).

ті́льки [сама́ (одна́)] душа́ залиши́лася (лиши́лася) у кого. Хто-небудь зовсім зубожів, збіднів. — Хоч би ще троячку накинули,— .. кидає фурман.— Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна.— Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (М. Стельмах).

ті́льки те́пле мі́сце лиши́лося від кого—чого, жарт. Хтось несподівано, безслідно зник, щось зникло. Від зайця тільки тепле місце лишилося. В чоловіка одразу затерпла душа (М. Стельмах); Чужі руки хазяйнували в батьківському домі. Тільки місце тепле лишилось від коштовних скульптур (Ю. Збанацький). ті́льки мі́сце те́пле чиє. Яків спав у другій хаті, а Йосипа… тільки місце його тепле! (Панас Мирний).