-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив лиша́тися, лиша́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   лиша́ймося, лиша́ймось
2 особа лиша́йся, лиша́йсь лиша́йтеся, лиша́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа лиша́тимуся, лиша́тимусь лиша́тимемося, лиша́тимемось, лиша́тимемся
2 особа лиша́тимешся лиша́тиметеся, лиша́тиметесь
3 особа лиша́тиметься лиша́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа лиша́юся, лиша́юсь лиша́ємося, лиша́ємось, лиша́ємся
2 особа лиша́єшся лиша́єтеся, лиша́єтесь
3 особа лиша́ється лиша́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
лиша́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лиша́вся, лиша́всь лиша́лися, лиша́лись
жін. р. лиша́лася, лиша́лась
сер. р. лиша́лося, лиша́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
лиша́вшись

Словник синонімів

ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯперев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв’язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). - Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); - Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).
ЛИША́ТИСЯ (продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування), ЗАЛИША́ТИСЯ, ЗОСТАВА́ТИСЯ[ЗІСТАВА́ТИСЯ], УДЕ́РЖУВАТИСЯ[ВДЕ́РЖУВАТИСЯ], УТРИ́МУВАТИСЯ[ВТРИ́МУВАТИСЯ], ПОЛИША́ТИСЯрозм. - Док.: лиши́тися, залиши́тися, зоста́тися[зіста́тися], уде́ржатися[вде́ржатися], утри́матися[втри́матися], полиши́тися. Петрикова мати щодня ходила на роботу і він лишався дома сам (В. Кучер); Йому не лишалось нічого іншого робити, як почати частіше бувати у старого мулли і залишатися там довгий час, вивчаючи й удосконалюючи мову та всі мудрощі коранської науки (О. Досвітній); Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (І. Нечуй-Левицький); І знов баба Зінька зісталась сама на господарстві та ще й з малими унучатами (І. Нечуй-Левицький); Діло [сватання] доходило до Онисі. Вона насилу вдержалась на місці. Їй хотілось схопитись і втекти в садок (І. Нечуй-Левицький); - Так і не втримався він у нас. А так хлопчина добрий (І. Цюпа).
ПОЗБУ́ТИСЯкого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИкого, що,ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИкого, що, ВІДБУ́ТИкого, що, рідше,УСУ́НУТИкого, що,ВИ́ЗВОЛИТИСЯвід кого-чого,ПОДОЛА́ТИ[ПОДОЛІ́ТИрідко]що, ЛІКВІДУВА́ТИщо,ВІДЧЕПИ́ТИСЯвід кого-чого, розм., ВІДВ’ЯЗА́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДЧАХНУ́ТИСЯвід кого-чого, розм.,ВІДКАРА́СКАТИСЯкого, чого, від кого-чого, розм., СКАРА́СКАТИСЯрозм.,СПЕ́КАТИСЯрозм.,ЗДИ́ХАТИСЯрозм., ЗДИ́ХАТИщо, діал.; ЗЖИ́ТИ[ІЗЖИ́ТИрідко]що, УТРА́ТИТИ[ВТРА́ТИТИ]що, ЛИШИ́ТИСЯчого, заст.,РІШИ́ТИСЯчого, заст. (частково або повністю позбутися якихось якостей, властивостей, ознак тощо); ПОКІНЧИ́ТИз чим (остаточно). - Недок.: позбува́тися, позбавля́тися, збува́тися, збува́ти, відбува́ти, усува́ти, визволя́тися, дола́ти, подо́луватирідколіквідува́ти, відв’я́зуватися, відкара́скуватися, зди́хуватися, зжива́ти[ізжива́ти], утрача́ти[втрача́ти], лиша́тися, ріша́тися. По від’їзді Коровайного Андрій никав, не знаючи, як позбутися гнітючих думок, як веселіше глянути на світ (Д. Бедзик); Чого тільки тепер не виробляєш, щоб посухи тої позбавитися! І ранні пари, і угноєння, і бур’яни нищиш, і землю підпушуєш, і просапні тобі рослини сієш... (Остап Вишня); Він уже одну біду з голови позбув (Леся Українка); Тому не треба лягати, хто хоче від хворості збутись (прислів’я); Не хились додолу, зраджений козаче,.. Кинь свій жаль нікчемний, без вагання збудь! (П.Грабовський); Було чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагідненько його малими грішми відбути (Ганна Барвінок); Я постараюсь усунути всі завади, що стоять в дорозі нашому щастю! (І. Франко); Наче щось важке спало мені на серце, стиснуло його, і я не мав сили визволитися від цього тягаря... (Л. Смілянський); В Україні ще треба чимало зробити, подолати багато застарілого, заскорузлого - навіть і в свідомості (з газети); Увесь поріг було зіллю дрібними слізьми, довідуючись у свого серця, чим подоліти своє горе (Ганна Барвінок); - Усяке непорозуміння дуже легко ліквідувати, коли ти зустрічаєшся з уявлюваним противником не тільки в цехах (Ю. Шовкопляс); Баба в хатині ніяк від цигана не відчепиться (Григорій Тютюнник); Здавалось би з першого погляду, що Яновський ніби трудився над оповіданням чи віршем українською мовою виключно, щоб відв’язатися від моєї настирливості (І. Ле); Степан відчахнувся від Пріськи, а вона зненавиділа його (Л. Яновська); Спіймавши себе на думках про грішний світ, Покута, намагаючись їх відкараскатися, покрутив головою, поворушив молитовно губами і почав до церкви бити поклони (П. Панч); Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було; бо, на случай, набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся (А. Свидницький); Слава Богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті (М. Коцюбинський); [Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький); - Здихати б мені ту травицю, а то раз у раз заглядаю та мацаю, - а чи м’якенька, а чи зелененька... (Марко Вовчок); Своє сільське ім’я Мелашка вона давно зжила - стала солідною міською Меланією Григорівною (з газети); І довго й слова він не міг сказати, Лиш бився в груди, мов зовсім утратив Дар мови (І. Франко); Бабка в гріб уже ступала - Ізісохла, ізів’яла, І лишилася краси (С. Руданський); [Митродора:] Ти вже за своїми химерами всього розуму рішився! (В. Самійленко); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити.. з неписьменністю і темрявою (І. Цюпа).
УТРА́ТИТИ[ВТРА́ТИТИ] (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИрозм., УТЕРЯ́ТИрозм.,ЗАТРА́ТИТИдіал.;ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИрозм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). - Недок.: утрача́ти[втрача́ти], тра́тити, позбува́тися, збува́тися, лиша́тися, стра́чувати, губи́ти, теря́ти, затрача́ти, затра́чувати, прога́ювати. Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє; Що буде, ти того не знаєш, Утратиш, може, і своє (І. Котляревський); Це були професіонали військової справи, і вони не втратили жодного чоловіка за час свого відступу (Ю. Яновський); Він вже давно згубив свій спокій (Б. Грінченко); Блукати по наймах - це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я... (А. Головко); І холоне серце в грудях, Мов воно всю кров стеряло (Леся Українка); Є такі люди, що і до смерті не теряють краси (І. Нечуй-Левицький); Як перевозився до Борщева, то і ті листи затратив (В. Стефаник).

Словник фразеологізмів

стоя́ти (лиша́тися, залиша́тися) на [одно́му] мі́сці. Не розвиватися, не йти вперед. Треба було і самим слідкувати за часом, іти за віком, а не стояти на одному місці (Панас Мирний).

стоя́ти (лиша́тися, залиша́тися) на [одно́му] мі́сці. Не розвиватися, не йти вперед. Треба було і самим слідкувати за часом, іти за віком, а не стояти на одному місці (Панас Мирний).

залиша́тися (лиша́тися) / залиши́тися (лиши́тися) поза́ду. Відставати в чомусь від кого-небудь. — Я старий. Але поки я живий — я йду вперед. Пам’ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); Він [Санжар] хлопцями пишався, його улюбленець Захар позаду не лишався (П. Дорошко); Вона — на другому плані! Тепер Ніна Коробейник лишилася позаду (О. Донченко).

не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко); І один поперед одним Не лишалися в боргу (І. Воскрекасенко).

2. Відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати. — Вируч, у боргу не лишусь! (І. Головченко і О. Мусієнко); — Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко); Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го [бі́льше] не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) [, як] кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

факт [є (лиша́ється)] фа́ктом. Незаперечна річ, безсумнівно. Кому-кому, а мені то се навіть непростимо: адже я, очевидно, на “ідеолога” не вдався, бо я не публіцист (тут уже нічого не поробиш, факт фактом!) (Леся Українка).