-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ли́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ли́читиме ли́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ли́чить ли́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ли́чачи*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ли́чив ли́чили
жін. р. ли́чила
сер. р. ли́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ли́чивши

Словник синонімів

ВА́РТОприсудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО[НЕ ЗА́ЙВЕ], НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Варто б помістити у Віснику його [Рильського] портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); - Воля, бач, дорога річ, за неї варт дорого заплатить, - сказав перевожчик і привів їх [бурлаків] до попа (І. Нечуй-Левицький); Доречно буде розповісти історію Кортелісів - одного з сіл на Волині (з газети); Кінофільми доцільно використовувати як під час викладу нового матеріалу, так і на повторювально-узагальнюючих уроках (з журналу); У дорозі ж ридати не личить (Т. Масенко); Я сміло всім кажу, що.. темному народу просвітиться годиться (В. Самійленко); Часом не завадить І давніше пригадати (Леся Українка); Любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже (Марко Вовчок); Не зайво також розповісти учням і про хімічний склад чавуну (з посібника); Не зайвина перевірити ще раз [сівалку] (з газети); А ви записуйте, не шкодить такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко). - Пор. ба́жано, тре́ба.
ГАРМОНУВА́ТИ (гармонійно поєднуватися з чим-небудь), ГАРМОНІЮВА́ТИ, ГАРМОНІЗУВА́ТИрідше;ВПИ́СУВАТИСЯ[УПИ́СУВАТИСЯ] (відповідати оточенню). І море, і поле, і небо - все велично гармонувало між собою (О. Гончар); Темно-русяве волосся прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Н. Кобринська); Вода на лотоках поміж камінням шуміла неголосно й поетично й гармонізувала з тихим вечором, з ясними зорями (І. Нечуй-Левицький); Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду, була його душею (М. Рудь). - Пор. 1. ли́чити.
ЛИ́ЧИТИкому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИкому що, до чого,ПІДХО́ДИТИкому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́[БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́]кому що, у чому,ПРИСТАВА́ТИкому що, до чого, розм.,ЛО́ВКОкому в чому, розм.,ІТИ́[ЙТИ́]кому що, до чого,розм.,ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ]кому, до кого-чого, рідко,ЛИЦЮВА́ТИкому що, до чого, діал.,ПРИПАДА́ТИ (перев. зі сл. до лиця, до виду), ПРИХО́ДИТИСЯдо кого-чого. - Док.: приста́ти, припа́сти, прийти́ся. Мар’яна.. через якусь хвилину виходить.. в червоній блузці й терновій хустині, яка так личить до її смаглявого обличчя і розгонистих чорних брів (М. Стельмах); Штани світло-бузкового кольору, добре відпрасовані, до них пасує відкрита блакитна сорочка (В. Собко); До смаглявої шкіри її обличчя, світло-каштанової коси та глибоких сірих очей підходила синя клітчаста сукня (О. Гуреїв); Килина приміряла одну кофтину, другу, а третя, здалось, і справді їй до лиця (Є. Гуцало); Богаза була убрана в блакитне, як небо, шовкове убрання, котре надзвичайно приставало до її чорнихочей (І. Нечуй-Левицький); Вийми, мамо, хустку мені з скрині.. Кажуть, мені ловко в тій хустині (Л. Забашта); [Ганя:] Дідусю, дідусю... [Макар:] Що? [Ганя:] Як мені в цій сукні? Іде? (О. Корнійчук); Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття, котре так ішлося до її білого, як сніг, тіла, вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялась серед своїх товаришок (Панас Мирний); Вона була ще в жалобній сукні, хоч її рум’яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до тої жалоби (І. Франко); На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає..), шовковою хусткою повив’язана, лисніє і міниться (Дніпрова Чайка); Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (М. Трублаїні). - Пор. гармонува́ти.
ПАСУВА́ТИ (відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; відповідати певним традиціям), ГОДИ́ТИСЯ, ПІДХО́ДИТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПОДОБА́ТИ, ЛИ́ЧИТИ, ЛИЦЮВА́ТИдіал.Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині (Ірина Вільде); Кров людська - не водиця - Проливати не годиться (прислів’я); До далеких звуків пісні так підходила ця проста, злита з природою бесідка (Г. Хоткевич); Не схотів Василько їздити на волах.., бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли (М. Стельмах); [Неофіт-раб (до старого раба):] І вдома так само при однім столі їсте [з патрицієм]? [Старий раб:] Ні, брате, се б зовсім не випадало. [Неофіт-раб:] Чому? [Старий раб:] Бо так не личить... не подоба... (Леся Українка); Не припадає, як свині сідло (прислів’я); Її рум’яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до.. жалоби (І. Франко).

Словник фразеологізмів

як ли́чить. Відповідно до звичаю, певного становища і т. ін.; достойно, добре. Від ранку й до ранку — стук, грюк.. Треба як личить стрінути дорогих гостей! (Панас Мирний).