-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | лицюва́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | лицю́ймо |
| 2 особа | лицю́й | лицю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лицюва́тиму | лицюва́тимемо, лицюва́тимем |
| 2 особа | лицюва́тимеш | лицюва́тимете |
| 3 особа | лицюва́тиме | лицюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | лицю́ю | лицю́ємо, лицю́єм |
| 2 особа | лицю́єш | лицю́єте |
| 3 особа | лицю́є | лицю́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| лицю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лицюва́в | лицюва́ли |
| жін. р. | лицюва́ла |
| сер. р. | лицюва́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| лицьо́ваний |
| Безособова форма |
| лицьо́вано |
| Дієприслівник |
| лицюва́вши |
Словник синонімів
ПАСУВА́ТИ (відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; відповідати певним традиціям), ГОДИ́ТИСЯ, ПІДХО́ДИТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПОДОБА́ТИ, ЛИ́ЧИТИ, ЛИЦЮВА́ТИ діал. Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині (Ірина Вільде); Кров людська - не водиця - Проливати не годиться (прислів’я); До далеких звуків пісні так підходила ця проста, злита з природою бесідка (Г. Хоткевич); Не схотів Василько їздити на волах.., бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли (М. Стельмах); [Неофіт-раб (до старого раба):] І вдома так само при однім столі їсте [з патрицієм]? [Старий раб:] Ні, брате, се б зовсім не випадало. [Неофіт-раб:] Чому? [Старий раб:] Бо так не личить... не подоба... (Леся Українка); Не припадає, як свині сідло (прислів’я); Її рум’яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до.. жалоби (І. Франко).
ПЕРЕШИВА́ТИ (розпоровши, розрізавши пошите, виготовити виріб іншого фасону, розміру і т. ін.), ПЕРЕРОБЛЯ́ТИ [ПЕРЕРО́БЛЮВАТИ], ПЕРЕКРО́ЮВАТИ (змінюючи крій); ЛИЦЮВА́ТИ, ПЕРЕЛИЦЬО́ВУВАТИ (на зворотний бік); ПЕРЕТЯГА́ТИ [ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ] (взуття). - Док.: переши́ти, перероби́ти, перекрої́ти, перелицюва́ти, перетягти́ [перетягну́ти]. І на підрослого (не знати як) Андрія Прийшлось перешивать Єгорові штанці (М. Бажан); Як опікунка забрала вона також усю спадщину Калиновичів, зносила сукні їх матері, переробила на свого мужа одяги їх батька (І. Франко); Рятували [хірурги] людей від неминучої смерті, вони перекроювали й перешивали людей, неначе старі жилетки (Ю. Смолич); Сім раз відрізали - довга; сім раз лицювали - нова (приказка); Парасі чоботи таки справили. Померла навесні бабуся, з їхніх старих шкарбанів перетягли на Парасю (Остап Вишня).
Словник відмінків
| Інфінітив | лицюва́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | лицюва́тиме | лицюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | лицю́є | лицю́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| лицю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | лицюва́в | лицюва́ли |
| жін. р. | лицюва́ла |
| сер. р. | лицюва́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| лицюва́вши |
Словник синонімів
ЛИ́ЧИТИ кому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИ кому що, до чого, ПІДХО́ДИТИ кому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́ [БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́] кому що, у чому, ПРИСТАВА́ТИ кому що, до чого, розм., ЛО́ВКО кому в чому, розм., ІТИ́ [ЙТИ́] кому що, до чого, розм., ІТИ́СЯ [ЙТИ́СЯ] кому, до кого-чого, рідко, ЛИЦЮВА́ТИ кому що, до чого, діал., ПРИПАДА́ТИ (перев. зі сл. до лиця, до виду), ПРИХО́ДИТИСЯ до кого-чого. - Док.: приста́ти, припа́сти, прийти́ся. Мар’яна.. через якусь хвилину виходить.. в червоній блузці й терновій хустині, яка так личить до її смаглявого обличчя і розгонистих чорних брів (М. Стельмах); Штани світло-бузкового кольору, добре відпрасовані, до них пасує відкрита блакитна сорочка (В. Собко); До смаглявої шкіри її обличчя, світло-каштанової коси та глибоких сірих очей підходила синя клітчаста сукня (О. Гуреїв); Килина приміряла одну кофтину, другу, а третя, здалось, і справді їй до лиця (Є. Гуцало); Богаза була убрана в блакитне, як небо, шовкове убрання, котре надзвичайно приставало до її чорних очей (І. Нечуй-Левицький); Вийми, мамо, хустку мені з скрині.. Кажуть, мені ловко в тій хустині (Л. Забашта); [Ганя:] Дідусю, дідусю... [Макар:] Що? [Ганя:] Як мені в цій сукні? Іде? (О. Корнійчук); Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття, котре так ішлося до її білого, як сніг, тіла, вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялась серед своїх товаришок (Панас Мирний); Вона була ще в жалобній сукні, хоч її рум’яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до тої жалоби (І. Франко); На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає..), шовковою хусткою повив’язана, лисніє і міниться (Дніпрова Чайка); Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (М. Трублаїні). - Пор. гармонува́ти.