[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

у по́ті чола́. Докладаючи великих зусиль; напружено, самовіддано і т. ін. Цілісіньку ніч носили й носили в поті чола землю й насипали гору (Легенди..); Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто “в поті чола” добуває хліб (М. Коцюбинський); Микола з Андрієм трудилися в поті чола (Ю. Збанацький). у по́ті чо́ла свого́. Величезна кількість же малих людей, отих, що здобували у поті чола свого хліб, .. позбавлена зараз перспективи і жодної надії (О. Довженко); Буде живою душа — зможемо і хліб виростити на своїй землі, хоч і в поті свого чола! (З журналу). в поту́ лиця́. Як праотець Адам, ходжу я тут за плугом, В поту лиця свій хліб насущний їм (П. Куліш).

диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (в лице́). Тверезо, об’єктивно оцінювати дійсність, справжній стан речей. Нема чого тішити себе надаремне, він не дитина, може дивитись гіркій правді в вічі (О. Гончар); Зростання тарифів на перевезення вантажів залізницями України є вимушеним заходом .. Треба дивитися правді в лице, що при обороті залізниць 6 млрд. грн. за 1999 рік збитки лише від пасажирських перевезень становили 1,4 млрд. грн. (З газети).

диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (в лице́). Тверезо, об’єктивно оцінювати дійсність, справжній стан речей. Нема чого тішити себе надаремне, він не дитина, може дивитись гіркій правді в вічі (О. Гончар); Зростання тарифів на перевезення вантажів залізницями України є вимушеним заходом .. Треба дивитися правді в лице, що при обороті залізниць 6 млрд. грн. за 1999 рік збитки лише від пасажирських перевезень становили 1,4 млрд. грн. (З газети).

до лиця́ кому. 1. що. Личить, пасує що-небудь комусь (про одяг, предмети туалету і т. ін.); гарно в чомусь, із чимсь. Та Парасці великі срібні сережки і до лиця були (Нар. опов.); Улька наділа на Гриця бриля і зазначила, що він хлопцеві до лиця (С. Добровольський); Зачіска і хустка. Щоб усе їм [жінкам] — до лиця (С. Олійник); // без додатка. Красивий, підходить для когось. Марина в платті до лиця. Плаття коротке з корсажем, білий хвартух, пов’язана платком, колір до лиця (І. Карпенко-Карий); // Додає щось до зовнішнього вигляду кого-небудь, несподівано прикрашаючи його. [Тетяна:] І той рубець у другого [іншого] б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (І. Карпенко-Карий); Вона поглянула з суворістю знавця (суворість їй була так само до лиця) (М. Рильський); // Відповідає чиємусь характерові, становищу і т. ін.; підходить. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (І. Франко); Та нам не до лиця забобони! (Ю. Яновський).

2. хто. Хтось підходить на вигляд комусь. Молодий нареченій до лиця, такий же гарний (З газети). під лице́. [Степан:] Що не говори, а Роман Хведосці під лице! (І. Кропивницький); // з ким. Гарно кому-небудь із кимсь. Сам бачить — Ганні до лиця все ж з парубком високим (П. Дорошко).

3. перев. з інфін. Варто, слід, годиться. Вони докоряли йому, говорили, що йому не до лиця губитися перед труднощами (Григорій Тютюнник); Плакати було пізно та й не до лиця такій, як він, людині (Л. Первомайський); То що вже говорити про купця? Йому сидіти геть не до лиця (Л. Костенко).

з лиця́ землі́, зі сл. зника́ти, ще́знути і под. Назавжди, зовсім, безслідно, повністю. Без мови немає народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки (П. Загребельний); Чума, віспа, холера.. Від їхніх ударів гинули цивілізації, розвалювалися імперії, зникали з лиця землі цілі народи (З журналу); За расовою теорією нацистів, як відомо, слов’янство в майбутньому взагалі повинне зникнути з лиця землі (І. Головченко і О. Мусієнко).

змести́ (сте́рти) з лиця́ землі́ кого, що. Знищити, розгромити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний); — Боже милосердний .. не дай розпалитися пожежі .. змети з лиця землі схизматицьку нечисть .. Утверди нашу святу віру (Я. Стецюк); — А як зітруть з лиця землі? — Народ не можна стерти. Царя, панів не стане, а люди будуть вічно! (Василь Шевчук). змести́ з землі́. — Вона буде моя, повинна бути моєю, хоч би мені довелося змести з землі й її хату, і її оселю, і тітку Мавру, і брата..,— думав Єремія, стискаючи кулаки (І. Нечуй-Левицький).

з яки́м лице́м, з дієсл. Уживається для вираження почуття сорому, незручності, ніяковості і т. ін.; як. [Жірондист:] З яким лицем я буду завтра їхать на гільйотину? Сором всій Жіронді .. буде (Леся Українка).

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко).

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому. Хто-небудь червоніє від чогось. Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя .. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар); Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко).

[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський).

кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Серце [Сеспеля] переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький); Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко); Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко).

кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т. ін.) кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т. ін. Серце [Сеспеля] переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький); Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко); Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльонини (А. Головко).

лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко).

лице́м в лице́ (до лиця́), перев. з дієсл. Дуже близько, впритул, віч-на-віч і т. ін. Черниш ніколи й не думав, що він так спокійно сприйме першу зустріч з ворогом лицем в лице (О. Гончар); Сана була дуже обурена підступністю шпигуна. І я вирішив зсадити її з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький); Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця (В. Винниченко). лице́ в лице́. Я .. йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Вони стояли на подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице (З газети).

лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко).

лице́м в лице́ (до лиця́), перев. з дієсл. Дуже близько, впритул, віч-на-віч і т. ін. Черниш ніколи й не думав, що він так спокійно сприйме першу зустріч з ворогом лицем в лице (О. Гончар); Сана була дуже обурена підступністю шпигуна. І я вирішив зсадити її з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький); Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця (В. Винниченко). лице́ в лице́. Я .. йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Вони стояли на подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице (З газети).

лице́м в лице́ (до лиця́), перев. з дієсл. Дуже близько, впритул, віч-на-віч і т. ін. Черниш ніколи й не думав, що він так спокійно сприйме першу зустріч з ворогом лицем в лице (О. Гончар); Сана була дуже обурена підступністю шпигуна. І я вирішив зсадити її з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький); Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця (В. Винниченко). лице́ в лице́. Я .. йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Вони стояли на подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице (З газети).

лице́м в лице́ (до лиця́), перев. з дієсл. Дуже близько, впритул, віч-на-віч і т. ін. Черниш ніколи й не думав, що він так спокійно сприйме першу зустріч з ворогом лицем в лице (О. Гончар); Сана була дуже обурена підступністю шпигуна. І я вирішив зсадити її з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький); Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця (В. Винниченко). лице́ в лице́. Я .. йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Вони стояли на подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице (З газети).

лице́м в лице́ (до лиця́), перев. з дієсл. Дуже близько, впритул, віч-на-віч і т. ін. Черниш ніколи й не думав, що він так спокійно сприйме першу зустріч з ворогом лицем в лице (О. Гончар); Сана була дуже обурена підступністю шпигуна. І я вирішив зсадити її з хмар на землю та зштовхнути лицем до лиця з справжньою дійсністю (Ю. Збанацький); Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця (В. Винниченко). лице́ в лице́. Я .. йду просто на нього, лице в лице (М. Коцюбинський); Вони стояли на подвір’ї тісним збратаним колом, лице в лице (З газети).

лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

ма́ти своє́ обли́ччя (лице́). Відрізнятися від інших людей, подібних предметів, явищ і т. ін.; бути оригінальним. Сувенір, присвячений українському селу та сільській місцевості, має своє обличчя (З газети).

ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона [Маланка] б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський). гаря́чими сльоза́ми ли́чко ми́ти. Збирала його в далеку дорогу молода дружина, гарячими сльозами личко мила (Григорій Тютюнник).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

на одне́ лице́. Такі, що майже нічим не відрізняються; дуже схожі, однакові. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними, і між віршарями сірими й на одне лице (З газети).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа).

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка. Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Чумак ловко сів у сідло. (“Хоч тут не вдарив лицем у грязь!” — майнула думка) (А. Головко); Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський); [Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький).

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка. Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Чумак ловко сів у сідло. (“Хоч тут не вдарив лицем у грязь!” — майнула думка) (А. Головко); Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський); [Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький).

ні з лиця́, ні з ро́сту, жарт. Такий, що зовні нічим не відзначається; непримітний, звичайний і т. ін. (про людину). [Текля (одна):] Певно, що вона [Оксана] відьомського кодла і що вона панича якимсь зіллям причарувала. Бо що в неї хорошого. Ні з лиця, ні з росту (М. Кропивницький).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)] слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми.— Годі,— каже він,— годі! (Панас Мирний); “Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш); Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський). облива́ти рясни́ми слізьми́ [не ті́льки] лице́. Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице (М. Коцюбинський). обли́ти свою́ ду́шу слі́зьми́. — Я ж облила свою душу слізьми.., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обми́ти слі́зоньками. Хотіла — не хотіла Мелася, а відпустила братика, обмивши слізоньками (Г. Квітка-Основ’яненко). обли́тий гаря́чими слі́зьми́. То лист від милої, облитий Колись гарячими слізьми (Я. Щоголів).

облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)] слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми.— Годі,— каже він,— годі! (Панас Мирний); “Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш); Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський). облива́ти рясни́ми слізьми́ [не ті́льки] лице́. Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице (М. Коцюбинський). обли́ти свою́ ду́шу слі́зьми́. — Я ж облила свою душу слізьми.., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обми́ти слі́зоньками. Хотіла — не хотіла Мелася, а відпустила братика, обмивши слізоньками (Г. Квітка-Основ’яненко). обли́тий гаря́чими слі́зьми́. То лист від милої, облитий Колись гарячими слізьми (Я. Щоголів).

пе́ред лице́м. 1. кого, чого. У присутності когось, безпосередньо перед ким-, чим-небудь; при комусь. — Коли хто хоче зробити яку-небудь заяву, .. виходь ось тут на лінійці і перед лицем товариства відкрито говори (О. Гончар).

2. чого. Перед настанням чого-небудь; при загрозі чогось. Прокидається вона [міць людини] лише перед лицем смертельної небезпеки (О. Гончар); — Яке це має значення перед лицем смерті? — простогнав лікар (П. Загребельний); — Зараз, перед лицем нових грізних випробувань, щоб ваш полк був іще міцнішим (О. Гончар).

3. чого. Керуючись чим-небудь, діючи відповідно до чогось. — Перед лицем закону .. ми, Іван Дмитрович Орлюк і Уляна Василівна Рясна, виявляємо свою волю на спільне життя… (О. Довженко).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

[аж] міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний).

до лиця́ кому. 1. що. Личить, пасує що-небудь комусь (про одяг, предмети туалету і т. ін.); гарно в чомусь, із чимсь. Та Парасці великі срібні сережки і до лиця були (Нар. опов.); Улька наділа на Гриця бриля і зазначила, що він хлопцеві до лиця (С. Добровольський); Зачіска і хустка. Щоб усе їм [жінкам] — до лиця (С. Олійник); // без додатка. Красивий, підходить для когось. Марина в платті до лиця. Плаття коротке з корсажем, білий хвартух, пов’язана платком, колір до лиця (І. Карпенко-Карий); // Додає щось до зовнішнього вигляду кого-небудь, несподівано прикрашаючи його. [Тетяна:] І той рубець у другого [іншого] б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (І. Карпенко-Карий); Вона поглянула з суворістю знавця (суворість їй була так само до лиця) (М. Рильський); // Відповідає чиємусь характерові, становищу і т. ін.; підходить. — Не вдавайте з себе поета! Се вам дуже не до лиця (І. Франко); Та нам не до лиця забобони! (Ю. Яновський).

2. хто. Хтось підходить на вигляд комусь. Молодий нареченій до лиця, такий же гарний (З газети). під лице́. [Степан:] Що не говори, а Роман Хведосці під лице! (І. Кропивницький); // з ким. Гарно кому-небудь із кимсь. Сам бачить — Ганні до лиця все ж з парубком високим (П. Дорошко).

3. перев. з інфін. Варто, слід, годиться. Вони докоряли йому, говорили, що йому не до лиця губитися перед труднощами (Григорій Тютюнник); Плакати було пізно та й не до лиця такій, як він, людині (Л. Первомайський); То що вже говорити про купця? Йому сидіти геть не до лиця (Л. Костенко).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

показа́ти това́р (крам) лице́м. Представити що-небудь з кращого боку, в найкращій якості. Інакше кажучи, нікого не цікавить, що було у Вас на душі або дома, коли ви робили фільм. Ви мусите показати товар лицем (О. Довженко).

показа́ти това́р (крам) лице́м. Представити що-небудь з кращого боку, в найкращій якості. Інакше кажучи, нікого не цікавить, що було у Вас на душі або дома, коли ви робили фільм. Ви мусите показати товар лицем (О. Довженко).

пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний).

пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого—чого. Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше пам’ятати, що скрізь у світі є. .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський); Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах).

змести́ (сте́рти) з лиця́ землі́ кого, що. Знищити, розгромити. — Вони б мали й один одного в ложці води втопити, з лиця землі змести!.. (Панас Мирний); — Боже милосердний .. не дай розпалитися пожежі .. змети з лиця землі схизматицьку нечисть .. Утверди нашу святу віру (Я. Стецюк); — А як зітруть з лиця землі? — Народ не можна стерти. Царя, панів не стане, а люди будуть вічно! (Василь Шевчук). змести́ з землі́. — Вона буде моя, повинна бути моєю, хоч би мені довелося змести з землі й її хату, і її оселю, і тітку Мавру, і брата..,— думав Єремія, стискаючи кулаки (І. Нечуй-Левицький).

у лице́ (в обли́ччя). 1. зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Прямо, безпосередньо комусь, відверто і т. ін. — Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать… (М. Коцюбинський); Коли їй у лице говорять образливі речі, то лиш сміється (Г. Хоткевич); Хотів [Отто] кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Ю. Бедзик).

2. перев. зі сл. зна́ти. Зовні, за зовнішнім виглядом. Декотрих з них [бійців] Блаженко знав у обличчя, більшість була незнайома (О. Гончар).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); [Пузир:] Та ти ж його [жениха] ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); [Пузир:] Та ти ж його [жениха] ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); [Пузир:] Та ти ж його [жениха] ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).