БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ[ГЛЯНС][ГЛЯНЦрідше], ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Тулуб); Не ті вже кучері з-під кашкета, і чоботи, - щоправда, ті ж таки хромові, та не той глянець (А. Головко); А я чобітки всім [солдатам] витер, а тоді змастив, декому підшив, причепурив. Глянсу навів, наче лаковані (Ю. Яновський); Голий-голісінький череп матово відсвічував синім лиском (Ю. Смолич); Невеликі старі садочки стояли в побронзовілому листі та в жовтих полисках достиглих яблук (Є. Гуцало).

БЛИСК (велич, могутність, багатство, солідність, дорога модність і т. ін. - у їх зовнішньому, часто лише показному вияві), ПИШНО́ТА, ЛИСК, ЛОСКрідше,ГЛЯ́НЕЦЬ[ГЛЯНС] (бездоганний зовнішній вигляд, вишукані манери і т. ін.). Він любив блиск, розкіш і жадав багатої, естетичної церковно-аристократичної обстави (І. Нечуй-Левицький); Нічого не щадила [мати] для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська); Се йшов у всій своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною (І. Франко); - І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати [в Гризоти] людське (В. Речмедін); Пруссацький оберст губить лоск і форс, (М. Бажан); Він віддасть його [хлопчика] комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (З. Тулуб). - Пор. 3. бага́тство, I. 1. шик.