липнути 2

-1-
дієслово недоконаного виду
(приклеюватися)

Словник відмінків

Інфінітив ли́пнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ли́пнімо, ли́пнім
2 особа ли́пни ли́пніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ли́пнутиму ли́пнутимемо, ли́пнутимем
2 особа ли́пнутимеш ли́пнутимете
3 особа ли́пнутиме ли́пнутимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ли́пну ли́пнемо, ли́пнем
2 особа ли́пнеш ли́пнете
3 особа ли́пне ли́пнуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ли́пнучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лип, ли́пнув ли́пли, ли́пнули
жін. р. ли́пла, ли́пнула
сер. р. ли́пло, ли́пнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ли́пши, ли́пнувши

Словник синонімів

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).
ПЕ́СТИ́ТИСЯ[ПЕ́СТУВАТИСЯ]коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯдо кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯдо кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯдо кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯдо кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯдо кого, ТУЛИ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ[ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ]до кого, ХИЛИ́ТИСЯдо кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯдо кого, ПРИПАДА́ТИдо кого, ПІДГОРТА́ТИСЯдо кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИдо кого, розм., ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ’яненко); [Володимир:] Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж таклащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); - Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); - Нема таких річей, щоб його [щастя] розказати, - так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ’яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); - Соколе мій, козаче! - каже Катря, пригортаючись до його, - коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м’які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась [Орина] (П. Куліш); Цілує [Антей] її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона - я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).
ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯрозм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ’ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,НАБИРА́ТИСЯрозм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). - Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися[взя́тися], нали́пнути, нав’я́знути[нав’я́зти], наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив [Василь] за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). - Пор. 1. приста́ти.
ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ], ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм.;ПРИСО́ХНУТИ[ПРИСХНУ́ТИ], ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в’язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ[ПРИМЕ́РЗТИ] (під дією морозу). - Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися[причіпля́тися], чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг - І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); - Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); - Я, панночко, пір’ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ’яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів’я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). - Пор. 1. прилипа́ти.

Словник фразеологізмів

ли́пнути до жіно́чих спідни́ць, жарт. Любити жінок, часто залицятися. Слова від них зайвого не почуєш, на чуже навіть оком не поведуть, до жіночих спідниць не липнуть (І. Головченко і О. Мусієнко).

ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук чиїх, яких, кому. Незаконно привласнюватися ким-небудь. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд); Міцно липнуть вони [дукати] до посольських і сенаторських рук (З. Тулуб); — Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.. — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (К. Гордієнко). прили́пнути до руки́. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Ю. Мушкетик).

лу́пнути очи́ма. 1. куди, на кого—що і без додатка. Глянути, зиркнути на кого-, що-небудь. Лупнеш очима вгору — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші (Сл. Б. Грінченка); Він сів, лупнув очима на світло (Панас Мирний); Левко тільки лупнув очима на Юрка (М. Стельмах). ли́пнути очи́ма, діал. Роман липнув на його [нього] очима і знов втирив [утулив] очі у вікно (І. Нечуй-Левицький).

2. Прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки. Лупнув очима [Максим], підвів із постелі голову, прислухається (С. Васильченко); “Матіночко! рідненька… Чи се ж ти?..” Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ’яненко).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його [нього], як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити [Оленка]. Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його [нього], як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити [Оленка]. Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) смола́ [до піді́ска] до кого, несхв. Нав’язливо виявляти свою прихильність, набридливо звертатися до когось у яких-небудь справах; приставати до когось. [Дранко:] Відчепіться ви від мене! Раз по раз липнете до мене, мов смола до підіска (М. Кропивницький); До гетьмана, як смола, липли старшини (Іван Ле).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) смола́ [до піді́ска] до кого, несхв. Нав’язливо виявляти свою прихильність, набридливо звертатися до когось у яких-небудь справах; приставати до когось. [Дранко:] Відчепіться ви від мене! Раз по раз липнете до мене, мов смола до підіска (М. Кропивницький); До гетьмана, як смола, липли старшини (Іван Ле).

-2-
дієслово доконаного виду
(кліпнути, моргнути) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ли́пнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ли́пнімо, ли́пнім
2 особа ли́пни ли́пніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ли́пнутиму ли́пнутимемо, ли́пнутимем
2 особа ли́пнутимеш ли́пнутимете
3 особа ли́пнутиме ли́пнутимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ли́пну ли́пнемо, ли́пнем
2 особа ли́пнеш ли́пнете
3 особа ли́пне ли́пнуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ли́пнучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. лип, ли́пнув ли́пли, ли́пнули
жін. р. ли́пла, ли́пнула
сер. р. ли́пло, ли́пнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ли́пши, ли́пнувши

Словник синонімів

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).
ПЕ́СТИ́ТИСЯ[ПЕ́СТУВАТИСЯ]коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯдо кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯдо кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯдо кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯдо кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯдо кого, ТУЛИ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ[ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ]до кого, ХИЛИ́ТИСЯдо кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯдо кого, ПРИПАДА́ТИдо кого, ПІДГОРТА́ТИСЯдо кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИдо кого, розм., ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ’яненко); [Володимир:] Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж таклащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); - Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); - Нема таких річей, щоб його [щастя] розказати, - так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ’яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); - Соколе мій, козаче! - каже Катря, пригортаючись до його, - коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м’які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась [Орина] (П. Куліш); Цілує [Антей] її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона - я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).
ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯрозм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ’ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯрозм.,НАБИРА́ТИСЯрозм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). - Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися[взя́тися], нали́пнути, нав’я́знути[нав’я́зти], наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив [Василь] за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). - Пор. 1. приста́ти.
ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ], ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм.;ПРИСО́ХНУТИ[ПРИСХНУ́ТИ], ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в’язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ[ПРИМЕ́РЗТИ] (під дією морозу). - Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися[причіпля́тися], чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг - І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); - Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); - Я, панночко, пір’ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ’яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів’я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). - Пор. 1. прилипа́ти.

Словник фразеологізмів

ли́пнути до жіно́чих спідни́ць, жарт. Любити жінок, часто залицятися. Слова від них зайвого не почуєш, на чуже навіть оком не поведуть, до жіночих спідниць не липнуть (І. Головченко і О. Мусієнко).

ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук чиїх, яких, кому. Незаконно привласнюватися ким-небудь. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд); Міцно липнуть вони [дукати] до посольських і сенаторських рук (З. Тулуб); — Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.. — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (К. Гордієнко). прили́пнути до руки́. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Ю. Мушкетик).

лу́пнути очи́ма. 1. куди, на кого—що і без додатка. Глянути, зиркнути на кого-, що-небудь. Лупнеш очима вгору — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші (Сл. Б. Грінченка); Він сів, лупнув очима на світло (Панас Мирний); Левко тільки лупнув очима на Юрка (М. Стельмах). ли́пнути очи́ма, діал. Роман липнув на його [нього] очима і знов втирив [утулив] очі у вікно (І. Нечуй-Левицький).

2. Прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки. Лупнув очима [Максим], підвів із постелі голову, прислухається (С. Васильченко); “Матіночко! рідненька… Чи се ж ти?..” Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ’яненко).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його [нього], як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити [Оленка]. Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його [нього], як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити [Оленка]. Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) смола́ [до піді́ска] до кого, несхв. Нав’язливо виявляти свою прихильність, набридливо звертатися до когось у яких-небудь справах; приставати до когось. [Дранко:] Відчепіться ви від мене! Раз по раз липнете до мене, мов смола до підіска (М. Кропивницький); До гетьмана, як смола, липли старшини (Іван Ле).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) смола́ [до піді́ска] до кого, несхв. Нав’язливо виявляти свою прихильність, набридливо звертатися до когось у яких-небудь справах; приставати до когось. [Дранко:] Відчепіться ви від мене! Раз по раз липнете до мене, мов смола до підіска (М. Кропивницький); До гетьмана, як смола, липли старшини (Іван Ле).

Словник відмінків

Інфінітив ли́пнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ли́пнімо, ли́пнім
2 особа ли́пни ли́пніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ли́пну ли́пнемо, ли́пнем
2 особа ли́пнеш ли́пнете
3 особа ли́пне ли́пнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. лип, ли́пнув ли́пли, ли́пнули
жін.р. ли́пла, ли́пнула
сер.р. ли́пло, ли́пнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ли́пши, ли́пнувши

Словник синонімів

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії),МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИрозм.,ЗМИГА́ТИрозм.,ЗМИ́ГУВАТИрозм.,ЛИ́ПАТИдіал. - Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).