-1-
іменник чоловічого роду
(бараняча шкура)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний линтва́р линтварі́
родовий линтваря́ линтварі́в
давальний линтварю́, линтваре́ві линтваря́м
знахідний линтва́р линтварі́
орудний линтваре́м линтваря́ми
місцевий на/у линтварі́, линтварю́ на/у линтваря́х
кличний линтва́рю* линтварі́*

Словник синонімів

КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Рдіал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́Кдіал. (короткий, не покритий тканиною). Пахтіло [в хаті] чимось кислим - чи то намоклим кожухом, чи то старою капустою (В. Винниченко); - А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою? - З шубою, Пал Палич (А. Крижанівський); Полягали спати в курені на прим’ятому сухому сіні. Вкрилися линтварем, який дав їм Павло (М. Чабанівський); Під сосною стояв кривий Андрій - в короткій жовтій кожушанці, в лисячій шапці, з дробовиком через плече (Є. Гуцало); Кум підійшов наперед, шпурнув набік кований бук, скинув із себе байбарак (Марко Черемшина); Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Звав він його кожанком (Ганна Барвінок); Ні кожушини, ні одежини, Ні черевиків нема! (Я. Щоголів).

Словник фразеологізмів

линтварі́ дуби́ти з кого, діал. Жорстоко бити, карати кого-небудь. — Як згадав, як з мене мій рідний батько линтварі дубив ні за що ні про що,— опустив батіг .. Хай, думаю, хоч мої діти небитими ростуть (Григорій Тютюнник).