ШКІ́РА (зовнішній покрив, знятий з тіла убитої тварини; матеріал, одержаний з цього покриву шляхом обробки), ШКУ́РА, СКІ́РАдіал.;РЕ́МІНЬ (оброблена шкіра, шевський товар); СИРИ́ЦЯ, СКОРАзаст.,ЛИ́МАРЩИНАзаст. (вичинена). Коли корову вже давно обдерли зо шкіри і закопали і коли Василиха продала шкіру, вона трохи заспокоїлася (І. Франко); Торба в руці.. досить цупка, із жорсткого замінника шкіри (Ю. Андрухович); Долівку було наслано дошками, розвішені і розстелені коштовні килими, звірячі шкури (Г. Хоткевич); Буде [швець] чоботи шити, мені скаже скіри волочити (Словник Б. Грінченка); Він і справді знайшов великий шмат ременю і пообіцяв Вікторові зробити нову кобуру (Ю. Збанацький); В кутку Лука мне собі на постоли сирицю (С. Чорнобривець); Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (П. Загребельний); Він зрідка брався за своє старе ремесло, щоб виготувати собі й сусідам шкури чи на взуття, чи на лимарщину (М. Стельмах).