-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ли́ка́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ли́ка́ймо |
| 2 особа | ли́ка́й | ли́ка́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ли́ка́тиму | ли́ка́тимемо, ли́ка́тимем |
| 2 особа | ли́ка́тимеш | ли́ка́тимете |
| 3 особа | ли́ка́тиме | ли́ка́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ли́ка́ю | ли́ка́ємо, ли́ка́єм |
| 2 особа | ли́ка́єш | ли́ка́єте |
| 3 особа | ли́ка́є | ли́ка́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ли́ка́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ли́ка́в | ли́ка́ли |
| жін. р. | ли́ка́ла |
| сер. р. | ли́ка́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ли́ка́вши |
Словник синонімів
КОВТА́ТИ (рухом мускулатури горла проштовхувати щось з порожнини рота в стравохід і шлунок; пити або їсти що-небудь), ПРОКО́ВТУВАТИ, ЛИГА́ТИ розм., ЛИ́КА́ТИ діал.; ГЛИТА́ТИ (жадібно, квапливо); ЗАКО́ВТУВАТИ (кількома або багатьма ковтальними рухами); ПОКОВТА́ТИ (все або багато чого-небудь). - Док.: ковтну́ти, проковтну́ти, лигну́ти, ли́кну́ти, глитну́ти, заковтну́ти, поковтну́ти. Попенко, як горобець, ковтав-глитав, запихався, розглядаючи на всі боки, наче злодій (Панас Мирний); Попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, - так мені горло здавило (О. Стороженко); Радувався [Тріщин], що вдалося йому ликнути вже раз м’ясо (Лесь Мартович). - Пор. 1. ї́сти.