ДОЩ, ДОЩОВИ́ЦЯрозм.,ХЛЯ́ПАВКАдіал.;ЗЛИ́ВА, ХЛЮЩ[ХЛЮ́ЩА], ЗАЛИ́ВАрозм.,ЛИ́ВЕНЬрозм.,ПРО́ЛИВЕНЬрозм. (сильний); ХВИ́ЩАрозм. (сильний холодний); ПЛО́ВАдіал. (з бурею). Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: Після дощу того уся земля цвіте (М. Рильський); Брели [переселенці] примарами - вдень, вночі, в дощовицю, заметіль (В. Бабляк); - Я вмру восени, в саму хляпавку (Лесь Мартович); Ще падають перші краплини дощу.., чути шум зливи, що невблаганно насувається на слободу (А. Шиян); Ідуть дощі - Густі хлющі, Почався листопад (П. Воронько); Липень почався хлющею. Розлилася гнила Пляшівка по рівнині (Р. Іваничук); Легкі, тонкі хмарки летіли прудко, неначе літом після заливи (І. Нечуй-Левицький); - Федоре! Іди ради Бога скоріше! - стоячи на ливні-дощі, кричить Уляна (Панас Мирний); Дощ як поросне..! Справжнісінький проливень (І. Вирган); А хвища не вгавала, і Янкович подумав, що у Бескидах завжди знайдуться вітер і вода (Є. Куртяк); Б’ють плови весняні, ричать громом гірські верхи (М. Коцюбинський). - Пор. мря́ка.