ПЕ́СТИ́ТИСЯ[ПЕ́СТУВАТИСЯ]коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯдо кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯдо кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯдо кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯдо кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯдо кого, ТУЛИ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ[ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ]до кого, ХИЛИ́ТИСЯдо кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯдо кого, ПРИПАДА́ТИдо кого, ПІДГОРТА́ТИСЯдо кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИдо кого, розм., ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ’яненко); [Володимир:] Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж таклащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); - Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); - Нема таких річей, щоб його [щастя] розказати, - так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ’яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); - Соколе мій, козаче! - каже Катря, пригортаючись до його, - коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м’які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась [Орина] (П. Куліш); Цілує [Антей] її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона - я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).

ПІДЛАБУ́ЗНЮВАТИСЯдо кого (догідливістю добиватися доброго ставлення до себе, вигоди, користі тощо), ЗАПОБІГА́ТИперед ким, також із сл. ласки в кого, чиєї,ЛАБУ́ЗНИТИСЯрозм.,ПІДБИВА́ТИСЯрозм.,ПІДЛИПА́ТИрозм.,ПІДСУВА́ТИСЯ[ПІДСО́ВУВАТИСЯ]розм.,ЗАВИ́ЛЮВАТИперед ким, розм.,РОЗПРОСТИРА́ТИСЯперед ким, підсил. розм., СТЕЛИ́ТИСЯперед ким, підсил. розм.,РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯперед ким, підсил. розм.,РОЗПЛА́СТУВАТИСЯперед ким, підсил. розм.,ПЛАЗУВА́ТИперед ким, підсил. розм.,ОГИНА́ТИСЯперед ким, розм. рідше, ПІДЛА́ЗИТИдо (під) кого, фам.,ПІДЛІЗА́ТИдо (під) кого, фам.,ПІД’ЇЖДЖА́ТИ[ПІД’ЇЗДИ́ТИ]фам.,ПІДКО́ЧУВАТИСЯфам.,ЛАТА́ТИСЯфам.,МА́ЗАТИСЯфам.,ПІДСИПА́ТИСЯфам.,ПІДМО́ЩУВАТИСЯдо (під) кого, фам.,ЛАКЕ́ЙСТВУВАТИперед ким, зневажл.,НИЗЬКОПОКЛО́ННИЧАТИперед ким, зневажл.,ПІДЛИ́ЗУВАТИСЯзневажл.,ЛИЗА́ТИСЯзневажл.,ЛИЗОБЛЮ́ДНИЧАТИбез додатка, зневажл.;ПІДДО́БРЮВАТИ[ПІДДОБРЯ́ТИрідше]кого,ПІДДО́БРЮВАТИСЯ[ПІДДОБРЯ́ТИСЯ]розм.,ПРИДО́БРЮВАТИСЯ[ПРИДОБРЯ́ТИСЯ]такожкому, розм.,ПРИМИ́ЛЮВАТИСЯ[ПРИМИЛЯ́ТИСЯ]розм.,ПРИМА́ЗУВАТИСЯрозм.,ПІДМА́ЗУВАТИСЯрозм.,МАСТИ́ТИкого, розм.,ПІДМА́ЩУВАТИкого, розм.,ДОБРИ́ТИСЯдіал., ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ[ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ]кому, діал. (подарунками, послугами); ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ЛЕСТИ́ТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИ[ПІДЛЕЩА́ТИ]кого,ОБЛЕ́ЩУВАТИкого,УЛЕЩА́ТИ[ВЛЕЩА́ТИ]кого,УЛЕ́ЩУВАТИ[ВЛЕ́ЩУВАТИ]кого,ПРИЛЕ́ЩУВАТИСЯ[ПРИЛЕЩА́ТИСЯ]розм.,ЛА́ЩИТИСЯрозм.,ПІДЛА́ЩУВАТИСЯрозм.,ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ[ПРИЛАЩА́ТИСЯ]розм.,ЛА́СТИТИСЯрозм.,РОЗСИПА́ТИСЯперед ким і без додатка, розм. (лестощами, вихвалянням). - Док.: підлабу́знитися, запобі́гти, підби́тися, підли́пнути, підсу́нутися, розпросте́ртися, розстели́тися, розпласта́тися, підлі́зти, під’ї́хати, підкоти́тися, підлата́тися, підси́патися, підмости́тися, підлиза́тися, піддобри́ти, піддобри́тися, придобри́тися, примилитися, прима́затися, підма́затися, підмасти́ти, приподо́битися, підлести́тися, підлести́ти, облести́ти, улести́ти[влести́ти], прилести́тися, підла́щитися, підла́ститися, прила́щитися, розси́патися. - Щось ти вже надто його вихваляєш, аж незручно за тебе. Якщо так і на людях, то ще скажуть, що підлабузнюєшся... (С. Добровольський); "Хіба ж не в них, нев оцих руках, - думає вона, - вся сила й багатство трудової людини, яка добуває ними не тільки свій хліб, а ще й можливість ні перед ким не запобігати" (О. Гончар); - Нічого, Галю, по чужих людях тинятися та їх ласки запобігати (Панас Мирний); [Хведоска:] Мамочко, чи ви тепер добренькі?.. [Хотина:] Та чого це ти так лабузнишся? (М. Кропивницький); - Підіб’юсь під нового [сотника] та й буду над ним орудувати (Г. Квітка-Основ’яненко); [Старшина:] Чутка йде, що на панів ніби пошесть яка напала, що все до мужиків підсовуються (М. Кропивницький); Весь час вертиться [економ] і завилює тут перед пані (С. Васильченко); [Нечай:] В Парижі інтелігенція привітала російського царя, розпростерлась перед ним (Л. Смілянський); Вернеться [Санька] із грамотою, з почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (К. Гордієнко); Він начальство, мов жердину Чорна гусінь, обвива. Розпластається, розтане, Треба - стане дубала, В душу влізе, і пристане, І прилипне,як смола (С. Воскрекасенко); Всі його тут поважали, всі плазували перед ним (О. Донченко); Я вже бачив, що і він, і вчитель огиналися перед шляхтою, яка, може, і не варта їх (П. Панч); Отут вороги його і підлізли під справничого письмоводителя (Г. Квітка-Основ’яненко); Захар умів.. під’їхати, коли йому було треба, й він хвалився дома жінці.., що ніхто проти нього не встоїть (Грицько Григоренко); - А ти підкотися де просьбою, та й могорича не шкодуй (М. Стельмах); - Годі до мене лататися, - задихаючись, сказав він (В. Собко); - Кульгавий до тебе не мажеться? Яків? - Так. Заглядає в душу (Ю. Яновський); - А хто тебе обирав?.. Підсипався до начальства, отож тебе й "рекомендували"... (І. Муратов); Побачив [Охрім], що Еней гнівиться, До його зараз підмостивсь (І. Котляревський); Не тільки Катков, а й усі, кого Толстой облагодіяв.. за те, що вони лакействували перед ним, теж не відповідали навіть на його візити (В. Канівець); - Підлізли такі-сякі до старого, .. підлизалися до його, що він їм так сказав городу узять (А. Тесленко); Не такий Василь Порох, щоб лизався... (Панас Мирний); - Знає [Палажка], якпіддобрити отого чорта. З такою не пропадеш... (С. Журахович); - Воно так добре ближче жити, частіше до батька ходить, піддобрюваться, підлещуваться, - говорила Степанида Сидорівна (І. Нечуй-Левицький); - Хотілося цементиком до вас піддобритися (В. Дрозд); - Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер. - Не придобряйся, знаю, - буркнув Матвій (І. Цюпа); [Бавмерт (трохи зляканий, примилюється):] Ну дивись, я ж тобі півничка приніс (переклад Лесі Українки); - Вони говорять, що Едіт Гартман примазується до росіян і зрадила Німеччину (В. Собко); Він тепер бачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний); У батьків нашого поштаря не було чим підмастити попа, і він дав ім’я немовляті - Венедикт (О. Донченко); Стали мужики-лизуни добритися до панів (Словник Б. Грінченка); [Галіма:] Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби приподоблюватися, щоб зробити кар’єру (В. Самійленко); [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, ми, зуби зціпивши, їм догоджали, щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); - Яка з вас хазяєчка, паніматко! Яка з вас господиня! - лестивсь до неї становий (І. Нечуй-Левицький); Привселюдно від імені всієї трупи висловив [Садовський] йому подяку. Це підлестило молодого багача (Ф. Бурлака); Щодня їх водили на допит, вимагали якихось нових зізнань, нових свідчень, улещали, залякували (М. Олійник); Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась (І. Франко); Ти змалку так любив мене, як пугу пес; Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); Гнат підлащувався до Явдохи, бо вона була матір’ю його Насті (М. Коцюбинський); Прилащиться підлиза хоч до кого: Солодкії слова Приманюють великого й малого (Л. Глібов); Всім попівським серцем і глибокою попівською кишенею щиро горнувся, ластився і липнув [до пана] далекоглядний отець Варлам (О. Ільченко). - Пор. 1. годи́ти.

СПОКУСИ́ТИСЯна що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯна кого-що, ПОНА́ДИТИСЯна кого-що, ПОВА́БИТИСЯна кого-що, ПОЛА́СИТИСЯна кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯна кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИна кого-що, діал. - Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; - Ти - непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, - не спинялася Горпина (Л. Яновська); [Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); [Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, - понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); - Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); - Крамарюєш на тисячі, а на п’ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв [дівчину] (І. Ле).