ледве 3

-1-
прислівник
(насилу; слабо; щойно) незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИдіал.][ЛЕ́ДВІдіал.][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М[З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М], ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТАК-СЯ́Крозм.,СЯК-ТА́К розм.Надія Григорівна, дивлячись на їхню тяжку роботу, ледве стримувала ридання (О. Гончар); І вже ледви я, наледви Донесла до хати Оту воду... (Т. Шевченко); Так мене житє розбиває та так опоясує горем, що ледво, ледво тримаюся (В. Стефаник); Прапор ледь убгався в невеличку торбинку, довелося просто утрамбувати (О. Іваненко); От погостював, - насилу з душею вирвався! (приказка); Утрьох тримали її [Олечку] і з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк); От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Квітка-Основ’яненко); Кав’ярня притулилась до горба. Від неї в’ються вулички гористі, В які ледь-ледь просунеться гарба (П. Воронько); А далі - Фастів, де найняв я коні За п’ять рублів - останніх, що були, - І гордо розвалився в фаетоні, Якого шкапи ледве-ледь тягли (М. Рильський); Він ..так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Лесь Мартович); Кожна клітинка круглого Олиного обличчя сміялася, під тугою шкірою ходором ходили якісь живчики, наче вона заледве стримувалася од сміху (Л. Первомайський); Лука довго дивився на сина, а потім тихо, що Федір наледве й розчув, мовив: - Нагнися, синку. Поклади ось сюди голову (Ю. Мушкетик); Так-сяк до весни дожили. Половини худоби село збулося: попродало (Б. Грінченко); Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишили його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (В. Козаченко).
ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИ][ЛЕ́ДВІ][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (майже непомітно або нечутно), ЛЕДЬ, СЛА́БО, СЛА́БКО, ТІ́ЛЬКИ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НА-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил.,ТІЛЬКИ ЩОпідсил.,ДЕ́-ДЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ розм.,ТІ́ЛЬКОзаст., діал.,ТІ́ЛЬКО-ТІ́ЛЬКОпідсил. заст., діал.Я йшов ледве помітною стежкою в лісі (О. Донченко); Хата вбога й невеличка, Ледві світиться віконце (Б. Грінченко); Він побачив ледво замітну стежечку (І. Франко); Од видиху ледь ворушилися чорні вуса (Н. Рибак); - Що тобі? - питає [Оля] слабо (Ірина Вільде); А там далі [гук] розлився десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко та тихіше й замирав десь у тихих лісових западинах (І. Нечуй-Левицький); Те, що місяць назад тільки заклюнулось у серці, тепер уже снувало перед його очима, заволоділо його думками (Панас Мирний); Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі (Леся Українка); Ще рання рань... Куди не глянь На шир Дніпра старого, - Лиш плескіт хвиль - Ледь-ледь, тіль-тіль! - І більш ніде нічого (В. Бичко); Зпід пластмасово нетривкого ледве-ледь пробивалось далеке, щось про шаблю та степ широкий і про сивого коника (Б. Олійник); У присмерку ледве-на-ледве по степу росяному шлях мрівся... (Марко Вовчок); Тільки-тільки що його [солов’я] чути: через стіни, через ґрати подає голос... (С. Васильченко); Із Умані Де-де чуть - гукають Товариші гайдамаки (Т. Шевченко); Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі розколисаних мрій; Виринають, зникають, заледве мигтять, Буцім крилами ті херувими тремтять... (М. Вороний); Корівка стоїть, похнюпилась, - тілько жива (Б. Грінченко); Місяць із-за хмар блищить - Тілько-тілько мріє (Л. Боровиковський).
ЩО́ЙНОприсл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕпідсил., ЗАЛЕ́ДВЕрозм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬпідсил. розм., НАЛЕ́ДВЕрозм. рідко, ДОПЕ́РВАдіал.Схилили вниз голівки щойно розквітлі підсніжники (М. Стельмах); Перед очима знов встала пустка, якою тільки пройшов (М. Коцюбинський); Вона хотіла не думати про те, що тільки що почула... (Леся Українка); Він, видно, тільки-но зайшов знадвору: вуха горіли, як стручки перцю (Григорій Тютюнник); Він ще раз піймав слід оленів - вони тільки-тільки пройшли березняком (С. Скляренко); Марко дивував товаришів, повторюючи після уроку слово в слово все, що розповідав допіру вчитель (О. Копиленко); Не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Леся Українка); Ледь облетів з нього [жита] ніжно-зелений пил цвітіння, і колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном (І. Микитенко); - Їй [Марічці] заледве шістнадцять минуло (В. Гжицький); А он тіль-тіль проклюнувся грибочок (М. Стельмах); Наледве замгнеться, І вже видається, що дома я знов живу (І. Вирган). - Пор. неда́вно.

Словник фразеологізмів

[ле́́две (ще ті́́льки)] благословля́́ло / благослови́́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

[ле́́две (ще ті́́льки)] благословля́́ло / благослови́́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона [Уляна] бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. [Маруся (сідає на камені):] Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький).

2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) доволокти́ но́ги. Важко, з великими труднощами та зусиллями добратися куди-небудь. А із Криму чоловік ледве ноги доволік (Т. Шевченко).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя [Палажчина] держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя [Палажчина] держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й [та те́плий]. У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько [тільки] жива (Б. Грінченко).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й [та те́плий]. У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько [тільки] жива (Б. Грінченко).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона [Уляна] бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. [Маруся (сідає на камені):] Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький).

2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник).

2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник).

2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький).

2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький).

2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две трима́тися ку́пи. 1. Бути ветхим, дуже старим. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (М. Чабанівський).

 2. Бути недоладним, недосконалим. Все, що він говорив, ледве трималося купи (З усн.мови).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

-2-
сполучник
(тільки-но) незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИдіал.][ЛЕ́ДВІдіал.][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М[З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М], ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТАК-СЯ́Крозм.,СЯК-ТА́К розм.Надія Григорівна, дивлячись на їхню тяжку роботу, ледве стримувала ридання (О. Гончар); І вже ледви я, наледви Донесла до хати Оту воду... (Т. Шевченко); Так мене житє розбиває та так опоясує горем, що ледво, ледво тримаюся (В. Стефаник); Прапор ледь убгався в невеличку торбинку, довелося просто утрамбувати (О. Іваненко); От погостював, - насилу з душею вирвався! (приказка); Утрьох тримали її [Олечку] і з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк); От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Квітка-Основ’яненко); Кав’ярня притулилась до горба. Від неї в’ються вулички гористі, В які ледь-ледь просунеться гарба (П. Воронько); А далі - Фастів, де найняв я коні За п’ять рублів - останніх, що були, - І гордо розвалився в фаетоні, Якого шкапи ледве-ледь тягли (М. Рильський); Він ..так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Лесь Мартович); Кожна клітинка круглого Олиного обличчя сміялася, під тугою шкірою ходором ходили якісь живчики, наче вона заледве стримувалася од сміху (Л. Первомайський); Лука довго дивився на сина, а потім тихо, що Федір наледве й розчув, мовив: - Нагнися, синку. Поклади ось сюди голову (Ю. Мушкетик); Так-сяк до весни дожили. Половини худоби село збулося: попродало (Б. Грінченко); Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишили його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (В. Козаченко).
ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИ][ЛЕ́ДВІ][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (майже непомітно або нечутно), ЛЕДЬ, СЛА́БО, СЛА́БКО, ТІ́ЛЬКИ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НА-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил.,ТІЛЬКИ ЩОпідсил.,ДЕ́-ДЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ розм.,ТІ́ЛЬКОзаст., діал.,ТІ́ЛЬКО-ТІ́ЛЬКОпідсил. заст., діал.Я йшов ледве помітною стежкою в лісі (О. Донченко); Хата вбога й невеличка, Ледві світиться віконце (Б. Грінченко); Він побачив ледво замітну стежечку (І. Франко); Од видиху ледь ворушилися чорні вуса (Н. Рибак); - Що тобі? - питає [Оля] слабо (Ірина Вільде); А там далі [гук] розлився десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко та тихіше й замирав десь у тихих лісових западинах (І. Нечуй-Левицький); Те, що місяць назад тільки заклюнулось у серці, тепер уже снувало перед його очима, заволоділо його думками (Панас Мирний); Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі (Леся Українка); Ще рання рань... Куди не глянь На шир Дніпра старого, - Лиш плескіт хвиль - Ледь-ледь, тіль-тіль! - І більш ніде нічого (В. Бичко); Зпід пластмасово нетривкого ледве-ледь пробивалось далеке, щось про шаблю та степ широкий і про сивого коника (Б. Олійник); У присмерку ледве-на-ледве по степу росяному шлях мрівся... (Марко Вовчок); Тільки-тільки що його [солов’я] чути: через стіни, через ґрати подає голос... (С. Васильченко); Із Умані Де-де чуть - гукають Товариші гайдамаки (Т. Шевченко); Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі розколисаних мрій; Виринають, зникають, заледве мигтять, Буцім крилами ті херувими тремтять... (М. Вороний); Корівка стоїть, похнюпилась, - тілько жива (Б. Грінченко); Місяць із-за хмар блищить - Тілько-тілько мріє (Л. Боровиковський).
ЩО́ЙНОприсл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕпідсил., ЗАЛЕ́ДВЕрозм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬпідсил. розм., НАЛЕ́ДВЕрозм. рідко, ДОПЕ́РВАдіал.Схилили вниз голівки щойно розквітлі підсніжники (М. Стельмах); Перед очима знов встала пустка, якою тільки пройшов (М. Коцюбинський); Вона хотіла не думати про те, що тільки що почула... (Леся Українка); Він, видно, тільки-но зайшов знадвору: вуха горіли, як стручки перцю (Григорій Тютюнник); Він ще раз піймав слід оленів - вони тільки-тільки пройшли березняком (С. Скляренко); Марко дивував товаришів, повторюючи після уроку слово в слово все, що розповідав допіру вчитель (О. Копиленко); Не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Леся Українка); Ледь облетів з нього [жита] ніжно-зелений пил цвітіння, і колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном (І. Микитенко); - Їй [Марічці] заледве шістнадцять минуло (В. Гжицький); А он тіль-тіль проклюнувся грибочок (М. Стельмах); Наледве замгнеться, І вже видається, що дома я знов живу (І. Вирган). - Пор. неда́вно.

Словник фразеологізмів

[ле́́две (ще ті́́льки)] благословля́́ло / благослови́́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

[ле́́две (ще ті́́льки)] благословля́́ло / благослови́́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона [Уляна] бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. [Маруся (сідає на камені):] Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький).

2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) доволокти́ но́ги. Важко, з великими труднощами та зусиллями добратися куди-небудь. А із Криму чоловік ледве ноги доволік (Т. Шевченко).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя [Палажчина] держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя [Палажчина] держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й [та те́плий]. У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько [тільки] жива (Б. Грінченко).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й [та те́плий]. У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько [тільки] жива (Б. Грінченко).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона [Уляна] бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. [Маруся (сідає на камені):] Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький).

2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник).

2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник).

2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький).

2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький).

2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две трима́тися ку́пи. 1. Бути ветхим, дуже старим. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (М. Чабанівський).

 2. Бути недоладним, недосконалим. Все, що він говорив, ледве трималося купи (З усн.мови).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

-3-
частка
(навряд) незмінювана словникова одиниця

Словник синонімів

ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИдіал.][ЛЕ́ДВІдіал.][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М[З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М], ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТАК-СЯ́Крозм.,СЯК-ТА́К розм.Надія Григорівна, дивлячись на їхню тяжку роботу, ледве стримувала ридання (О. Гончар); І вже ледви я, наледви Донесла до хати Оту воду... (Т. Шевченко); Так мене житє розбиває та так опоясує горем, що ледво, ледво тримаюся (В. Стефаник); Прапор ледь убгався в невеличку торбинку, довелося просто утрамбувати (О. Іваненко); От погостював, - насилу з душею вирвався! (приказка); Утрьох тримали її [Олечку] і з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк); От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Квітка-Основ’яненко); Кав’ярня притулилась до горба. Від неї в’ються вулички гористі, В які ледь-ледь просунеться гарба (П. Воронько); А далі - Фастів, де найняв я коні За п’ять рублів - останніх, що були, - І гордо розвалився в фаетоні, Якого шкапи ледве-ледь тягли (М. Рильський); Він ..так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Лесь Мартович); Кожна клітинка круглого Олиного обличчя сміялася, під тугою шкірою ходором ходили якісь живчики, наче вона заледве стримувалася од сміху (Л. Первомайський); Лука довго дивився на сина, а потім тихо, що Федір наледве й розчув, мовив: - Нагнися, синку. Поклади ось сюди голову (Ю. Мушкетик); Так-сяк до весни дожили. Половини худоби село збулося: попродало (Б. Грінченко); Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишили його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (В. Козаченко).
ЛЕ́ДВЕ[ЛЕ́ДВИ][ЛЕ́ДВІ][ЛЕ́ДВОдіал.]присл. (майже непомітно або нечутно), ЛЕДЬ, СЛА́БО, СЛА́БКО, ТІ́ЛЬКИ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НА-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил.,ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил.,ТІЛЬКИ ЩОпідсил.,ДЕ́-ДЕпідсил.,ЗАЛЕ́ДВЕрідше,НАЛЕ́ДВЕрозм.,ТІЛЬ-ТІ́ЛЬ розм.,ТІ́ЛЬКОзаст., діал.,ТІ́ЛЬКО-ТІ́ЛЬКОпідсил. заст., діал.Я йшов ледве помітною стежкою в лісі (О. Донченко); Хата вбога й невеличка, Ледві світиться віконце (Б. Грінченко); Він побачив ледво замітну стежечку (І. Франко); Од видиху ледь ворушилися чорні вуса (Н. Рибак); - Що тобі? - питає [Оля] слабо (Ірина Вільде); А там далі [гук] розлився десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко та тихіше й замирав десь у тихих лісових западинах (І. Нечуй-Левицький); Те, що місяць назад тільки заклюнулось у серці, тепер уже снувало перед його очима, заволоділо його думками (Панас Мирний); Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі (Леся Українка); Ще рання рань... Куди не глянь На шир Дніпра старого, - Лиш плескіт хвиль - Ледь-ледь, тіль-тіль! - І більш ніде нічого (В. Бичко); Зпід пластмасово нетривкого ледве-ледь пробивалось далеке, щось про шаблю та степ широкий і про сивого коника (Б. Олійник); У присмерку ледве-на-ледве по степу росяному шлях мрівся... (Марко Вовчок); Тільки-тільки що його [солов’я] чути: через стіни, через ґрати подає голос... (С. Васильченко); Із Умані Де-де чуть - гукають Товариші гайдамаки (Т. Шевченко); Легких образів, тіней проноситься рій У прозорій імлі розколисаних мрій; Виринають, зникають, заледве мигтять, Буцім крилами ті херувими тремтять... (М. Вороний); Корівка стоїть, похнюпилась, - тілько жива (Б. Грінченко); Місяць із-за хмар блищить - Тілько-тілько мріє (Л. Боровиковський).
ЩО́ЙНОприсл. (зовсім недавно, майже зараз), ТІ́ЛЬКИ, ТІ́ЛЬКИ ЩО, ТІ́ЛЬКИ-НО, ТІ́ЛЬКИ-ТІ́ЛЬКИпідсил., ДОПІ́РУ, ЛЕ́ДВЕ, ЛЕДЬ, ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕпідсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬпідсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕДВЕпідсил., ЗАЛЕ́ДВЕрозм., ТІЛЬ-ТІ́ЛЬпідсил. розм., НАЛЕ́ДВЕрозм. рідко, ДОПЕ́РВАдіал.Схилили вниз голівки щойно розквітлі підсніжники (М. Стельмах); Перед очима знов встала пустка, якою тільки пройшов (М. Коцюбинський); Вона хотіла не думати про те, що тільки що почула... (Леся Українка); Він, видно, тільки-но зайшов знадвору: вуха горіли, як стручки перцю (Григорій Тютюнник); Він ще раз піймав слід оленів - вони тільки-тільки пройшли березняком (С. Скляренко); Марко дивував товаришів, повторюючи після уроку слово в слово все, що розповідав допіру вчитель (О. Копиленко); Не слухала я її, бо вона молода, ледве шістнадцять минуло (Леся Українка); Ледь облетів з нього [жита] ніжно-зелений пил цвітіння, і колос уже тужавіє й дзвенить налитим зерном (І. Микитенко); - Їй [Марічці] заледве шістнадцять минуло (В. Гжицький); А он тіль-тіль проклюнувся грибочок (М. Стельмах); Наледве замгнеться, І вже видається, що дома я знов живу (І. Вирган). - Пор. неда́вно.

Словник фразеологізмів

[ле́́две (ще ті́́льки)] благословля́́ло / благослови́́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

[ле́́две (ще ті́́льки)] благословля́́ло / благослови́́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона [Уляна] бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. [Маруся (сідає на камені):] Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький).

2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) доволокти́ но́ги. Важко, з великими труднощами та зусиллями добратися куди-небудь. А із Криму чоловік ледве ноги доволік (Т. Шевченко).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя [Палажчина] держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) душа́ де́ржиться (трима́ється) в ті́лі у кого, чия. Хто-небудь дуже слабий, кволий, ледве живий. Значить, Ви ще пам’ятаєте, що десь далеко .. живе прихильна до Вас душа. Правда, та душа ледве держиться в тілі (М. Коцюбинський); Вже насилу душа моя [Палажчина] держиться в тілі (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й [та те́плий]. У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько [тільки] жива (Б. Грінченко).

ле́две (ледь, ті́льки) живи́й [та те́плий]. У дуже важкому фізичному стані. Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого із рук вирвали (Григорій Тютюнник); Не раз привозив я його додому ледь живого (Ю. Збанацький); Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче, почне говорити, то путанину таку, що й не розбереш. Занедужав тяжче, гірше, — тільки живий та теплий (Марко Вовчок); — А чого ти молочка не даєш? га? А тая корівка стоїть, похнюпилась,— тілько [тільки] жива (Б. Грінченко).

ле́две (ле́две-ле́две) ди́хати. 1. Дуже хворіти, тяжко нездужати. Вона [Уляна] бачила сама, що Івась ледве дише… Надія .. стала застигати, холонути в її серці (Панас Мирний); Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Т. Шевченко); // Бути слабим, безсилим. [Маруся (сідає на камені):] Я втомилась… Я ледве дишу. Сила моя десь дівається (І. Нечуй-Левицький).

2. Причаївшись, не виявляти себе. А я все мовчу та ледве дишу, а вони стукають у двері, аж двері тріщать (І. Нечуй-Левицький).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися [по́котом], не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) но́ги нести́ (носи́ти). Не мати змоги нормально йти (від старості, втоми, переживань і т. ін.). А так утомилась... Ледве, ледве несу ноги! (Т. Шевченко); — Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, ледве ноги несе (Україна сміється).

ле́две (наси́лу) но́ги несу́ть (но́сять) кого і без додатка. Хто-небудь дуже втомлений, виснажений від роботи, старості, переживань і т. ін. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги (Т. Шевченко); Старий батько з усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає .. Знай бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко); Настала Петрівка. Нимидора насилу одговілась, вже її насилу носили ноги (І. Нечуй-Левицький).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (наси́лу) перево́дити / перевести́ дух (по́дих). Дуже важко дихати. Залитий по́том, ледве переводячи дух, метався [Юра] в нестямі (М. Кропивницький); Двома словами він пояснив, хапаючись, ледве переводячи дух, яке нещастя трапилося з Черняєвою (О. Донченко); Від бігу дівчина ледве переводила подих (С. Чорнобривець); Макар Іванович ледве перевів дух. Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попросив його сісти (М. Коцюбинський); Так бігли [хлопці], що аж ледве дух перевели (Грицько Григоренко). ле́две перево́дити ду́ха, діал. [Явдоха (ледве переводячи духа):] А я ж так і казала, що в пасіці його шукаймо… біля діда (Панас Мирний).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник).

2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две (ледь, наси́лу) переставля́ти но́ги. 1. Іти дуже повільно (від втоми, хвороби, старості і т. ін.). Сердешний Наум ледве ноги переставля (Г. Квітка-Основ’яненко); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (П. Колесник).

2. зі сл. іти, пле́нтатися і под. Дуже повільно. Дошкульний дощ .. січе і січе стомлених і голодних січовиків, що плетуться, ледь переставляючи ноги (І. Цюпа).

ле́две (ледь, наси́лу) переступа́ти нога́ми. Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Л. Смілянський); Галочка увійшла до батька, насилу ногами переступа (Г. Квітка-Основ’яненко).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький).

2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две со́вати нога́ми (но́ги). 1. Дуже повільно йти. Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (І. Нечуй-Левицький).

2. Бути надзвичайно слабим, кволим від утоми, хвороби, старості і т. ін. Горіли городи, зникали цілі села. Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги… (Леся Українка).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две трима́тися ку́пи. 1. Бути ветхим, дуже старим. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (М. Чабанівський).

 2. Бути недоладним, недосконалим. Все, що він говорив, ледве трималося купи (З усн.мови).

ле́две (ледь) трима́тися (держа́тися, стоя́ти) на нога́х. З великим напруженням, через силу ходити, рухатися, робити щось (перев. від перевтоми, фізичної слабості, хвороби, сп’яніння і т. ін.). Привели на хутір кільканадцятеро їх [бійців], захоплених у бою, в запечених кров’ю ранах, і, хоч вони вже ледь трималися на ногах, вишикували їх під вікнами штабу (О. Гончар); Ледь тримаючись на ногах, вкрай виснажений і кволий, цей колишній сільський учитель фізики із власної ініціативи знайшов собі діло (І. Головченко і О. Мусієнко); Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах (І. Котляревський); Домінік ледве держався на ногах і коливався на ході (І. Нечуй-Левицький); Аж перед світом приплівся Чіпка додому, ледве на ногах стоячи (Панас Мирний).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

ле́две (ледь, наси́лу) тягти́ (тягну́ти, тяга́ти, волочи́ти і т. ін.) но́ги. Дуже повільно ходити, рухатися (через утому, хворобу, старість). Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (В. Козаченко); Ледь тягав по світу ноги [Сеспель], не підводив низько схиленої голови, не мав сили ні на хвилину розпрощатися з невеселими думами (Ю. Збанацький); — Тпррру! .. Іч, почула свою землю та скоком! — сказав він, здержуючи коняку.— А, не бійсь, у місто ледве ноги волокла (Панас Мирний); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Ідуть [хлопці] день, ідуть другий .. Насилу-насилу ноги тягнуть (С. Васильченко).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).