ЛЕДА́ЧИЙ (який не любить, не хоче працювати),ЛІНИ́ВИЙ, ЛЕДА́ЩИЙ, ОПІ́ШНИЙдіал., ОПІШІ́ЛИЙдіал.;ЛЕДАЧЕ́НЬКИЙ розм.,ЛЕДАЧКУВА́ТИЙрозм.,ЛЕДАРКУВА́ТИЙрозм.,ЛІНЬКУВА́ТИЙ[ЛІНКУВА́ТИЙ]розм.,ЛІНИВЕ́НЬКИЙ розм. (не дуже працьовитий);ЗЛЕДАЧІ́ЛИЙ, ЗЛЕДАЩІ́ЛИЙ (який став ледачим). За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим - молодіє (прислів’я); То лінива дівка, як не метена долівка (прислів’я); З ледащим спізнався, з розуму спався (прислів’я); Опішний кінь (Словник Б. Грінченка); Опішіла служниця (Словник Б. Грінченка); Сусіда був не статечний чоловік, а так собі ледаченький (В. Самійленко); Він [старшина] турбувався за взвод, але будучи ледачкуватим, використовував часто мою слухняність (І. Багмут); Ледаркуватий, добродушний, з мрійною лагідною вдачею, Піхтір не любив задиратись з хлопцями (С. Васильченко); Підсудний підвівся, мовлінькуватий учень, що не вивчив уроку й тепер намагається показати перед класом свою незалежність (В. Дарда); Почала було Дора сама листа сорочити, та щось не вийшло нічого, окрім Чорного моря. ..Воно таки лінкувате трошки! (Леся Українка); Горпині наказувала [бабуся], що Мотря таки лінивенька, а що коли схоче, то за трьох зробе (Панас Мирний); Засиділась наша шляхта, паніматко, як зледачіла гусиня на торішніх яйцях (І. Ле); Він і сам не тямив, ..як, незбагненним дивом не сполохавши собак і не збудивши зледащілих вартових, опинився по той бік паркана (О. Ільченко).