легітимізувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | легітимізува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | легітимізу́ймо | |
2 особа | легітимізу́й | легітимізу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | легітимізува́тиму | легітимізува́тимемо, легітимізува́тимем |
2 особа | легітимізува́тимеш | легітимізува́тимете |
3 особа | легітимізува́тиме | легітимізува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | легітимізу́ю | легітимізу́ємо, легітимізу́єм |
2 особа | легітимізу́єш | легітимізу́єте |
3 особа | легітимізу́є | легітимізу́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
легітимізу́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | легітимізува́в | легітимізува́ли |
жін. р. | легітимізува́ла | |
сер. р. | легітимізува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
легітимізо́ваний | ||
Безособова форма | ||
легітимізо́вано | ||
Дієприслівник | ||
легітимізува́вши |