легітимувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | легітимува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | легітиму́ймо | |
| 2 особа | легітиму́й | легітиму́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | легітимува́тиму | легітимува́тимемо, легітимува́тимем |
| 2 особа | легітимува́тимеш | легітимува́тимете |
| 3 особа | легітимува́тиме | легітимува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | легітиму́ю | легітиму́ємо, легітиму́єм |
| 2 особа | легітиму́єш | легітиму́єте |
| 3 особа | легітиму́є | легітиму́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| легітиму́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | легітимува́в | легітимува́ли |
| жін. р. | легітимува́ла | |
| сер. р. | легітимува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| легітимо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| легітимо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| легітимува́вши | ||