легінювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]
Словник відмінків
| Інфінітив | легінюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | легіню́ймо | |
| 2 особа | легіню́й | легіню́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | легінюва́тиму | легінюва́тимемо, легінюва́тимем |
| 2 особа | легінюва́тимеш | легінюва́тимете |
| 3 особа | легінюва́тиме | легінюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | легіню́ю | легіню́ємо, легіню́єм |
| 2 особа | легіню́єш | легіню́єте |
| 3 особа | легіню́є | легіню́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| легіню́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | легінюва́в | легінюва́ли |
| жін. р. | легінюва́ла | |
| сер. р. | легінюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| легінюва́вши | ||