легковажити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | легкова́жити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | легкова́жмо | |
| 2 особа | легкова́ж | легкова́жте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | легкова́житиму | легкова́житимемо, легкова́житимем |
| 2 особа | легкова́житимеш | легкова́житимете |
| 3 особа | легкова́житиме | легкова́житимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | легкова́жу | легкова́жимо, легкова́жим |
| 2 особа | легкова́жиш | легкова́жите |
| 3 особа | легкова́жить | легкова́жать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| легкова́жачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | легкова́жив | легкова́жили |
| жін. р. | легкова́жила | |
| сер. р. | легкова́жило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| легкова́живши | ||
Словник синонімів
Словник антонімів
| ПОВАЖНИЙ | ЛЕГКОВАЖНИЙ |
| Який відзначається вдумливістю, зосередженістю в думках і вчинках, серйозний. | Який має пустотливий характер, зміст, настрій, жартівливий. |
| Поважний, а, е ~ легковажний, а, е вірш, думка, жених, жінка, інтонація, людина, молодь, розмова, розповідь, ставлення, тон, чоловік. Поважні ~ легковажні вияви, слова. Поважний ~ легковажний у поведінці, у роботі, у ставленні до кого-, чого-н., характером. Бути, залишатися, ставати поважним ~ легковажним. Винятково, досить, дуже, надмірно поважний ~ легковажний. | |
| З трохи незграбної, легковажної і пустотливої дівчини вона перетворилася на красиву і поважну жінку (Ю. Шовкопляс). | |
| Повага //поважність ~ легковажність, поважати ~ легковажити, поважно ~ легковажно; серйозний ~ жартівливий //легковажний | |