ПЕ́СТИ́ТИ[ПЕ́СТУВАТИ] (виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось), ГОЛУ́БИТИ, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, НІ́ЖИТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, МИЛУВА́ТИфольк., ЛЮБУВА́ТИрозм., ПРИЛА́СКУВАТИрідше; ЛА́ЩИТИ, ПРИЛА́ЩУВАТИ (перев. тварин). Вона пригортала відважне хлоп’я, пестила його і цілувала, мов рідне (Я. Баш); Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить (пісня); [Оленка:] Татку! Іван радісно обнімає її, приголублює (О. Левада); - Матір одягну, як паню, і буду її ніжити й пестувати... (Г. Квітка-Основ’яненко); Колисала-леліяла мамка дитиночку, Так му файно заспівала - любий мій синочку (пісня); Стара як обійняла її, то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок); Треба вола приласкувати, як запрягаєш (Словник Б. Грінченка); Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини - лащить їх (Ю. Яновський).