ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг),РУ́Б’Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИмн.,РА́М’Я, РА́МТЯрідше,РИ́ЗЗЯ рідше,ЛА́ХИмн., розм.,ЛА́ХМАНИ́ мн., розм.,ЛАХМА́ННЯрозм.,ЛАХМАНИ́НАрозм.,ДРА́НКА розм.,РЯДЮ́ГАрозм.,ХЛАМІ́ТТЯрозм.,ШМА́ТТЯ розм.,ГАНЧІ́РКАзневажл.,ГАНЧІ́Р’Я зневажл.,МАНА́ТТЯзневажл.,ГАНЧІРЯ́ЧЧЯ підсил.зневажл.,ШАРПАНИ́НАрозм.рідко,РВАННЯ́розм. рідко,ДРАННЯ́заст.,ДЕРЮ́ГАзаст.,ТАНДИ́ТАзаст.,ФА́НТЯдіал.,ГНО́ТТЯдіал.,СТРА́П’Ядіал.,СТРА́ПКИдіал.,ФАЛА́ТТЯдіал.,ФУРФА́НТЯдіал.;ВЕРЕ́ТТЯ розм.,ВЕРЕ́ТИЩЕзаст.,ЦУ́Р’Ядіал.,ЦУ́НДРА[ЦУ́НДРЯ]діал.,ЦУНДРИ́НАдіал. (перев. з грубої тканини); ЛА́НЦІ мн. (перев. домашнього вжитку);НЕДО́НОСКИ мн. (кимось недоношений). Старий робітник у лахмітті. Заріс бородою, запалені очі (Ю. Яновський); Я.. хочу бачити свою дружину не в руб’ї та гнотті, а мов намальовану (М. Стельмах); Знаєш багачок? ..Навезе від батька матері дрантя та ганчір’я всякого, та й не руш його... (Панас Мирний); Панські шати - наші лати (прислів’я); Була вона каліка, .. злидні.. укривали її тіло ганчірками, гноттям, рам’ям та грязюкою (Панас Мирний); Вітер.. весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Г. Епік); Під снігом, під метелицею старець до ріки бреде: скорчився, згорбився, труситься, в дірявому риззі (Ганна Барвінок); В хаті не було нічого, крім кількох торбів, палиці дідової, шапки, позшиваної з тисячних латок, та й деяких других лахів (І. Франко); Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани... (П. Грабовський); Їх лиця пожовкли з нужди, ..їх одіж - то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко); - Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло (С. Чорнобривець); Лежать [тюремники] на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Б. Грінченко); Все на нім брудне, злиденне: Шмаття - дертеє, смердюче (А. Кримський); Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Я. Щоголів); [Запорожець:] Візьми собі мою шарпанину за коня та носи на здоров’я (М. Кропивницький); Одне, що в батька було некрасиве, - одяг. ..Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом ірванням (О. Довженко); І ходить [село Будище] не в дранні і не бідує (А. Турчинська); Прожила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (М. Номис); Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Б. Грінченка); Одежинка.. носилася без перемінки, поки сама не опадала страп’ям та гноттям (Панас Мирний); Кляпи від сурдута бідного Хоми давно були повідривані і висіли, мов нужденне фалаття (І. Франко); Його довга бекеша .. висіла довгим фурфантям та била його о худі, заталапані литки (І. Франко); А це - Сисой, що хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вівчартяжко зітхнув: То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур’я на плечах (казка); - Чуєте, - говорила тихо Марусина тітка, - скільки грошей має, а я не могла цундрину прикупити на дівку, що на відданні (М. Томчаній); Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Д. Ткач). - Пор. 1. мо́тлох.

МО́ТЛОХзбірн. (старі речі домашнього вжитку, одяг, клапті тощо), ДРА́НТЯ, БАРАХЛО́розм.,ХАБО́ТТЯрозм.Якісь конспекти, рисунки, химерні мережива з різних математичних значків... Навіщо він мені, цей школярський мотлох? (С. Васильченко); Мартин вийшов, а Янко зразу кинув халяву у заплісніле шкіряне дрантя (П. Козланюк); Марина розв’язала оклунок, почала викидати барахло: сорочки, хустки, спідниці, корсети, полотно (Г. Епік); Усе викрадене з скрині, усе забрате, осталась сама негодня: то дране, то погане, - саме хабоття (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. лахмі́ття.

О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ[ВБРА́ННЯ], УБИРА́ННЯ[ВБИРА́ННЯ], УБІ́Р[ВБІР], ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНАрозм.,О́ДІЖрозм.,ОДЯГА́НКАрозм.,ВДЯГА́НКА[УДЯГА́НКА]розм.,ОДЯГА́ЛОрозм.,ОДІВА́ННЯрозм.,ОДІ́ННЯрозм.,МАНА́ТКИмн.,розм., МАНА́ТТЯрозм.,РЯДНИ́НАрозм., ОБЛАЧЕ́ННЯуроч., ірон.,ПЛА́ТТЯзаст.,ПЛАХІ́ТТЯзаст.,ОДІ́Язаст.,ОДЯ́ГАдіал.,ОГО́РТКАдіал.,НО́ШАдіал.,РО́БАдіал.,ЛУДІ́ННЯдіал.,ФА́НТЯдіал.,ФАНТИ́НАдіал.;ВЕРЕ́ТА, ВЕРЕТЯ́НКА, ВЕРЕ́ТИЩЕзаст. (з грубої тканини); ГАРДЕРО́Б (про сукупність таких виробів для однієї людини); КОСТЮ́М (звичайно національний); НАРЯ́Д, ПРИБО́РИмн., діал. (гарний, святковий одяг); ША́ТИмн., заст., поет.,РИ́ЗАперев. мн., заст., поет. (багатий, розкішний одяг); ДРА́НТЯрозм.,ЛАХМІ́ТТЯрозм.,ШМА́ТТЯрозм., зневажл., ГАНЧІ́РКАрозм., зневажл. (старий, подертий, а також - взагалі про одяг). Гетьман був у простому хатньому одязі - у світло-синьому каптані, оксамитових штанях і жовтих чоботях (П. Панч); Не одежа красить людину, а добрі діла (прислів’я); В убранні багрянім на троні, Від ізмарагдів блискучому, Феб засідав світлосяйний (М. Зеров); Ой піду я охотою в службу, Дадуть мені тісне убирання, Солдатське вічне горювання (пісня); Любила Параска уборами менжувати (Панас Мирний); Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх, досить штучних (Леся Українка); Багато гостей, серед яких чимало в маскарадних строях (І. Кочерга); Одягнені в благеньку одежину, хлоп’ята теж прийшли зустрічати партизанів (А. Шиян); Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу якихось жінок, зодягнених у національну одіж (І. Цюпа); Пішла до скрині, відкинула важку дубову ляду, дістала з-під якихось одяганок бобрикове пальто (М. Стельмах); Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Словник Б. Грінченка); Різнила Кучія хіба що повнота, її не могло приховати ніяке одіння (М. Олійник); Для одежі не було опрічної коморки, де можна було б поскладати й замкнути свої бурлацькі манатки (І. Нечуй-Левицький); - Прибери к бісу своє манаття! - крикнула Варка, шпурляючи ногою Гащин платок (Л. Яновська); Пішов Кармелюк до куми в гості, Покинув плаття в лісі на мості (П. Чубинський); Там, де зустрінеться їх [підданих] три, Най підбирають швидш плахіття; Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (П. Грабовський); Од панщини сильно тяжко було видряпаться, а коли вже одірвався од неї, тоді нічого не треба, харч своя, одяга своя (збірник "Народні оповідання"); Мати.. глянула на Тараса й каже: - Годі до школи ходити, як нема хліба в хаті й огортки на тілі (О. Ковалів); Твоя ноша кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович); [Хима (убігла):] Ось ваша роба, дядю Лука (М. Куліш); Молодці і дівчатавідданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали (Я. Качура); В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г. Хоткевич); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вибирати йому [Льові] не було з чого - гардероб у нього був дуже нечисленний (В. Підмогильний); Юнаки і дівчата в яскравих національних костюмах виконують гопак (з газети); Сьогодні зодяглася [мати] в той самий наряд, що був на ній і тоді, коли її дочка перший раз виходила заміж (Є. Гуцало); Буденна одіж наче смертний гріх Темніє серед ясних шат святкових (Леся Українка); Їхала [Катерина] селом... їхала на велике посміховище, а людям хотілося на коліна падати, мовби Мадонну на осляті побачили в ризах срібносніжних (Г. Хоткевич); Вдягнений він був у дрантя, а пов’язаний хусткою (П. Кочура); Дивимось: із запічка злазить хлопчик у лахмітті у якомусь (А. Тесленко); Подивіться хоча б на татар: і працюють як слід, і не пиячать, і з усього задоволені. А речі свої он як зберігають. Аж трусяться над кожною ганчіркою (З. Тулуб). - Пор. I. 1. наря́д.