ласитися 2 значень

-1-
дієслово недоконаного виду
(заздро дивитися) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив ла́ситися, ла́ситись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ла́сьмося, ла́сьмось
2 особа ла́сься ла́сьтеся, ла́сьтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ла́ситимуся, ла́ситимусь ла́ситимемося, ла́ситимемось, ла́ситимемся
2 особа ла́ситимешся ла́ситиметеся, ла́ситиметесь
3 особа ла́ситиметься ла́ситимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ла́шуся, ла́шусь ла́симося, ла́симось, ла́симся
2 особа ла́сишся ла́ситеся, ла́ситесь
3 особа ла́ситься ла́сяться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ла́сячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ла́сився, ла́сивсь ла́силися, ла́сились
жін. р. ла́силася, ла́силась
сер. р. ла́силося, ла́силось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ла́сившись

Словник синонімів

I. ЛА́СИТИСЯрозм. (заздро дивитися на кого-, що-небудь, жагуче прагнути заволодіти кимось, чимось), ЛА́КОМИТИСЯрозм.Не буду ласитись на твого півника, хай ще росте (М. Стельмах); Не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (І. Франко).
СПОКУСИ́ТИСЯна що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯна кого-що, ПОНА́ДИТИСЯна кого-що, ПОВА́БИТИСЯна кого-що, ПОЛА́СИТИСЯна кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯна кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИна кого-що, діал. - Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; - Ти - непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, - не спинялася Горпина (Л. Яновська); [Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); [Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, - понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); - Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); - Крамарюєш на тисячі, а на п’ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв [дівчину] (І. Ле).
-2-
дієслово недоконаного виду
(лащитися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ла́ситися, ла́ситись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ла́сьмося, ла́сьмось
2 особа ла́сься ла́сьтеся, ла́сьтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ла́ситимуся, ла́ситимусь ла́ситимемося, ла́ситимемось, ла́ситимемся
2 особа ла́ситимешся ла́ситиметеся, ла́ситиметесь
3 особа ла́ситиметься ла́ситимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ла́шуся, ла́шусь ла́симося, ла́симось, ла́симся
2 особа ла́сишся ла́ситеся, ла́ситесь
3 особа ла́ситься ла́сяться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ла́сячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ла́сився, ла́сивсь ла́силися, ла́сились
жін. р. ла́силася, ла́силась
сер. р. ла́силося, ла́силось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ла́сившись

Словник синонімів

I. ЛА́СИТИСЯрозм. (заздро дивитися на кого-, що-небудь, жагуче прагнути заволодіти кимось, чимось), ЛА́КОМИТИСЯрозм.Не буду ласитись на твого півника, хай ще росте (М. Стельмах); Не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (І. Франко).
СПОКУСИ́ТИСЯна що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯна кого-що, ПОНА́ДИТИСЯна кого-що, ПОВА́БИТИСЯна кого-що, ПОЛА́СИТИСЯна кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯна кого-що, розм., ПОЛЕСТИ́ТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИСЯна кого-що, розм., ПОВА́ЖИТИна кого-що, діал. - Недок.: спокуша́тися, ква́питися, на́дитися, ва́битися, ла́ситися, лести́тися, ва́житися. Спокуситися на багатство; - Ти - непутящий батько, що спокусився жінку в сина одбивати, - не спинялася Горпина (Л. Яновська); [Денис:] Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе? (М. Кропивницький); [Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, - понадився на ту саронську вроду (Леся Українка); - Не такий Катенко.., щоб на вірші повабитися (С. Васильченко); Якийсь посланець обходить тих дядьків, які поласилися на землю своїх односельчан (М. Стельмах); - Крамарюєш на тисячі, а на п’ять рублів бідної дівчини полестився (Панас Мирний); На брови поважився, без приданого взяв [дівчину] (І. Ле).

Словник відмінків

Інфінітив ла́ситися, ла́ситись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ла́сьмося, ла́сьмось
2 особа ла́сься ла́сьтеся, ла́сьтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ла́ситимуся, ла́ситимусь ла́ситимемося, ла́ситимемось, ла́ситимемся
2 особа ла́ситимешся ла́ситиметеся, ла́ситиметесь
3 особа ла́ситиметься ла́ситимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ла́шуся, ла́шусь ла́симося, ла́симось, ла́симся
2 особа ла́сишся ла́ситеся, ла́ситесь
3 особа ла́ситься ла́сяться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ла́сячись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ла́сився, ла́сивсь ла́силися, ла́сились
жін. р. ла́силася, ла́силась
сер. р. ла́силося, ла́силось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ла́сившись

Словник синонімів

ЛА́ЩИТИСЯ (виявляти прив’язаність - про тварин),ЛА́СТИТИСЯ, ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯ, ЛА́СИТИСЯ діал.Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться! (прислів’я); Собака ластився до людей (М. Трублаїні); Він [собака] підлещувався до нас і намагався лизнути мене в щоку (Л. Смілянський); На Ганну він [песик] глянув трохи недовірливо, а до Торбича прилащувався (М. Томчаній); - Як набіжить пес, то не бійся, бо то молодий: він не кусає, лиш ласиться (Л. Мартович).