-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ланцю́г ланцюги́
родовий ланцюга́ ланцюгі́в
давальний ланцюгу́, ланцюго́ві ланцюга́м
знахідний ланцю́г ланцюги́
орудний ланцюго́м ланцюга́ми
місцевий на/у ланцюзі́ на/у ланцюга́х
кличний ланцюгу́* ланцюги́*

Словник синонімів

КАЙДА́НИ (з’єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в’язня, каторжника), КАЙДА́ННЯрідше,ЛАНЦЮГИ́[ЛАНЦЮ́Грідше], ЛА́НЦІ[ЛА́НЕЦЬ]діал.,ЛАНЦдіал.,ОКО́ВИ, ПУ́ТА[ПУ́ТО]із сл. залізний, ЗАКО́ВИ[ЗАКО́ВА]заст.,ЗАЛІ́ЗА[ЗАЛІ́ЗО]заст., ЗАЛІ́ЗЗЯзаст., РЕ́ТЯЗІ[РЕ́ТЯЗЬ]заст.,У́ЗИзаст.;НАРУ́ЧНИКИ, КАЙДА́НКИдіал. (металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим). То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани забиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому! (Т. Шевченко); Хоч руки гризло нам кайдання, Але душа не знемогла (Д. Павличко); [Орися:] Геть зараз ланцюги! [Яків (Вартоломеєві):] Ти чуєш, катюго? Панночка, природжена твоя господиня, приказують заліза знять (М. Кропивницький); - Бережися жандармів, хлопче. Чуєш? Бо як скують тобі руки ланцями, тоді ти, мудрагелю, перестанеш лопотіти про цісарські гостинці [шляхи] (Д. Бедзик); І я, прикований ланцом залізним, стою Під височенною гранітною скалою (І. Франко); Мотря посміхається. Робить рух, ніби сама кладе руки в окови (Ірина Вільде); Закували коваля Єгора жандарми у залізні пута (І. Цюпа); Уже ведуть Якименка у залізнім путі (пісня); А Олексі не вийти. Він лежить у вагоні в закові, Руки й ноги в кайданах (Л. Забашта); Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті (П. Куліш); А їм, дурням, мов по сьому й буть. І байдуже, - лиш князя Вихваляють і поклони б’ють, Аж дреньчить їх заліззя (І. Франко); На ретязі по одному У підземеллі отому Прикуті близько ми були (П. Грабовський); І за що його, святого, мордували, Во узи кували; І главу його честную Терном увінчали? (Т. Шевченко); Мабуть, немає на світі огиднішої і неприроднішої речі, аніж наручники. Вони символ неволі, насильства, тортур (В. Собко); Один з поліцаїв досить вправно накинув Яремі на руки маленькі кайданки, клацнув замком (П. Загребельний).
КАЙДА́НИ (те, що сковує волю, зв’язує, гнітить когось, щось, заважає їхньому розвиткові), ЛАНЦЮГИ́, ОКО́ВИ, ПУ́ТА[ПУ́ТО], ЗАКО́ВИ[ЗАКО́ВА]заст., ЗАЛІ́ЗАзаст.Не поет, хто забуває про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! (Леся Українка); Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні (Панас Мирний); Страшне повстане скрізь землі рушення, І з громом упадуть міцні будови. Великий буде жах, велике й визволення! Тоді спадуть всесвітнії окови (Леся Українка); Душа бажає скинуть пута, Що в їх здавен вона закута (М. Вороний); Закови збив з гулких сердець народу (В. Бичко); Заліза вічні наді мною (П. Грабовський).
ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з’єднаних одне з одним),ЦЕПрозм. рідше,ЗАЛІ́ЗО діал.,ЛА́НЕЦЬ діал.,ЛАНЦдіал.;РЕ́ТЯЗЬзаст. (звич. для прив’язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Тулуб); Рештанти [арештанти] стали підводитись, забряжчали важким цепом (Панас Мирний); Чи спустив їх [собак] Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (М. Стельмах); - Казала [Лук’янчиха], що якби її Марину ланцом прив’язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Н. Кобринська); Не рвися, як собака на ретязі (приказка).
ЛАНЦЮГО́Му знач. присл. (один за одним),НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей - суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів - утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Шиян); Раптом їй здалося, що.. дерева швидко-швидко рухаються низкою, одне за одним (О. Іваненко); Люди розтягуються ланцюжком вздовж грейдера (В. Козаченко); Лише верблюди невтомно, спокійно й розмірено крокували довгою вервечкою (З. Тулуб); А завтра.. цілою валкою поженуть селян .. у в’язницю (А. Головко); Старі колгоспники йшли цепом, як воїни (О. Довженко); Він.. глянув на небо, де ключем пролетіли журавлі (М. Коцюбинський); Підводи з буряками ключами їдуть до цукроварні (М. Рильський).
РЯД (сукупність однорідних предметів, явищ або істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним і т. ін.), НИ́ЗКА, ЛАНЦЮ́Г, ЛІ́НІЯ, ЯРУС, ГАЛЕРЕ́Я, ВЕРВЕ́ЧКА, ВІРВЕ́ЧКАрідше,ШНУРрідко, ШНУРО́Крідко,ҐИРИ́ЛИЦЯдіал.; ГРЯДА́ (однорідних предметів); БАТАРЕ́Я (перев. посуду, пляшок); ПЕРІЯ́діал. (будинків). Ряди темно-зеленої сосни виступали на синьому небі, як темна широка стіна (І. Нечуй-Левицький); Русалок низка в стрійнім колі Через повітря понеслась (П. Грабовський); Низенький електровіз притяг ланцюг вагонів (Ю. Яновський); Він [лис] ішов прямо на лінію стрільців (М. Рильський); У цьому художньому творі ["Поміж панами"] Яворницький показав цілу галерею поміщиків і земських діячів (І. Шаповал); Не сам гуляє Василь, а назбирає цілу вервечку таких, як і сам, школярів і пішли (Панас Мирний); Сидить шнур голубців (Словник Б. Грінченка); Журавлиний шнурок; Ґирилиця машин виїздить із двору табору (Ю. Яновський); Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння (М. Трублаїні); Через одчинені двері було видно в пекарні на помості цілу батарею глечиків (І. Нечуй-Левицький); Кожен ряд домів там зветься перія (А. Свидницький).
РЯД (сукупність подій, явищ і т. ін., послідовних у часі), НИ́ЗКА, ЛАНЦЮ́Г, ЦИКЛ, ПЛЕТЕНИ́ЦЯ. Ще.. прокотиться друга [тисяча років] І безмірний їх ряд промине (І. Франко); Життя - це і є низка перемін (Є. Гуцало); Довгим ланцюгом проходять у моїй пам’яті роки (П. Колесник); Прослухати цикл лекцій із цивільної оборони; Замовив кухоль, другий - і пішла оповідань мисливських плетениця (М. Рильський).

Словник фразеологізмів

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

ланцю́г (ланцюги́, пу́та) Гімене́я, книжн., жарт. Подружні стосунки; шлюб. Тут і ті диваки, котрі зопалу, здуру порвали ланцюг Гіменея, покинули дружин своїх (М. Рудь); Носив [Йон] на пальці мідяну каблучку від неї — це перше з пут.. Гіменея (М. Коцюбинський).

ланцю́г (ланцюги́, пу́та) Гімене́я, книжн., жарт. Подружні стосунки; шлюб. Тут і ті диваки, котрі зопалу, здуру порвали ланцюг Гіменея, покинули дружин своїх (М. Рудь); Носив [Йон] на пальці мідяну каблучку від неї — це перше з пут.. Гіменея (М. Коцюбинський).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М. Рильський); Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Т. Шевченко); Отож порви, порви всі пута, скинь ярмо, Що так тебе намучило; Насмілься буть щасливим, геть покинь усе, що до землі пригнічує (М. Зеров); [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка).

2. чого і без додатка. Звільнятися від того, що заважає вільно діяти, мислити і т. ін. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Тичина); “А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу.— Чи знайде в собі силу порвати пута минулого, розкуватись, випростатись” (О. Гончар).

рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М. Рильський); Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Т. Шевченко); Отож порви, порви всі пута, скинь ярмо, Що так тебе намучило; Насмілься буть щасливим, геть покинь усе, що до землі пригнічує (М. Зеров); [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка).

2. чого і без додатка. Звільнятися від того, що заважає вільно діяти, мислити і т. ін. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Тичина); “А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу.— Чи знайде в собі силу порвати пута минулого, розкуватись, випростатись” (О. Гончар).

рва́ти (розрива́ти) / порва́ти кайда́ни (пу́та, ланцюги́). 1. Визволятися від гніту. Рве Африка одвічнії кайдани (В. Сосюра); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (М. Рильський); Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Т. Шевченко); Отож порви, порви всі пута, скинь ярмо, Що так тебе намучило; Насмілься буть щасливим, геть покинь усе, що до землі пригнічує (М. Зеров); [Неофіт-раб:] Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка).

2. чого і без додатка. Звільнятися від того, що заважає вільно діяти, мислити і т. ін. Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Тичина); “А справді, чи здатен він що-небудь зрозуміти з того, що сталося? — думав Дорошенко, дивлячись на примовклого, понуреного Яцубу.— Чи знайде в собі силу порвати пута минулого, розкуватись, випростатись” (О. Гончар).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) [як (на́че)] на цепу́ (на ланцюгу́) кого. Позбавляти кого-небудь свободи в діях; підкоряти когось. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

як (мов, ні́би і т. ін.) з ланцюга́ (з це́пу, з нали́гача) зірва́вся. 1. Хто-небудь не володіє собою (про поведінку, дії, рухи і т. ін.). Салагатова не було — той останнім часом ніби з ланцюга зірвався .. То він у морі, мов нерпа, годинами брьохався, то йшов у місто (Ю. Збанацький). як з гіллі́ зірва́всь. Дознався [дізнався] ж [пан], що Оксана вже звінчана. Побіг до отця Андрія, як з гіллі зірвавсь (Марко Вовчок).

2. Дуже швидко побігти; зникнути, втекти. Як з цепу зірвався Максим, так помчався додому (Панас Мирний); — Що за диво? — Що за крик? — Був жених. — І раптом — зник! Погуляв. Натанцювався. Й мов з налигача зірвався (В. Іванович).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).

як (мов) соба́ка (пес, звір), спу́щений (спу́щена) з при́в’язі (з ланцюга́, з припо́ну), зі сл. бі́гти, наско́чити і под. Дуже швидко, нестримно. Немов собака, спущена з припону, Наскочила на землю пітьма чорна (І. Франко); Поліцаї бігли, як панські пси, спущені з прив’язі (І. Цюпа).