КАЙДА́НИ (з’єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в’язня, каторжника), КАЙДА́ННЯрідше,ЛАНЦЮГИ́[ЛАНЦЮ́Грідше], ЛА́НЦІ[ЛА́НЕЦЬ]діал.,ЛАНЦдіал.,ОКО́ВИ, ПУ́ТА[ПУ́ТО]із сл. залізний, ЗАКО́ВИ[ЗАКО́ВА]заст.,ЗАЛІ́ЗА[ЗАЛІ́ЗО]заст., ЗАЛІ́ЗЗЯзаст., РЕ́ТЯЗІ[РЕ́ТЯЗЬ]заст.,У́ЗИзаст.;НАРУ́ЧНИКИ, КАЙДА́НКИдіал. (металеві кільця, що їх надівають на руки заарештованим). То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани забиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому! (Т. Шевченко); Хоч руки гризло нам кайдання, Але душа не знемогла (Д. Павличко); [Орися:] Геть зараз ланцюги! [Яків (Вартоломеєві):] Ти чуєш, катюго? Панночка, природжена твоя господиня, приказують заліза знять (М. Кропивницький); - Бережися жандармів, хлопче. Чуєш? Бо як скують тобі руки ланцями, тоді ти, мудрагелю, перестанеш лопотіти про цісарські гостинці [шляхи] (Д. Бедзик); І я, прикований ланцом залізним, стою Під височенною гранітною скалою (І. Франко); Мотря посміхається. Робить рух, ніби сама кладе руки в окови (Ірина Вільде); Закували коваля Єгора жандарми у залізні пута (І. Цюпа); Уже ведуть Якименка у залізнім путі (пісня); А Олексі не вийти. Він лежить у вагоні в закові, Руки й ноги в кайданах (Л. Забашта); Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті (П. Куліш); А їм, дурням, мов по сьому й буть. І байдуже, - лиш князя Вихваляють і поклони б’ють, Аж дреньчить їх заліззя (І. Франко); На ретязі по одному У підземеллі отому Прикуті близько ми були (П. Грабовський); І за що його, святого, мордували, Во узи кували; І главу його честную Терном увінчали? (Т. Шевченко); Мабуть, немає на світі огиднішої і неприроднішої речі, аніж наручники. Вони символ неволі, насильства, тортур (В. Собко); Один з поліцаїв досить вправно накинув Яремі на руки маленькі кайданки, клацнув замком (П. Загребельний).

ЛАНЦЮ́Г (ряд металевих кілець, з’єднаних одне з одним),ЦЕПрозм. рідше,ЗАЛІ́ЗО діал.,ЛА́НЕЦЬ діал.,ЛАНЦдіал.;РЕ́ТЯЗЬзаст. (звич. для прив’язування собак). В підвішених на ланцюгу казанах варилася баранина (З. Тулуб); Рештанти [арештанти] стали підводитись, забряжчали важким цепом (Панас Мирний); Чи спустив їх [собак] Терентій, чи самі з заліза зірвалися? (М. Стельмах); - Казала [Лук’янчиха], що якби її Марину ланцом прив’язав, то урвалася б та й пішла б на танці (Н. Кобринська); Не рвися, як собака на ретязі (приказка).