ВАЙЛО́розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО[ОДОРО́БАЛО][ДОРО́БАЛО][ДОРО́БЛО], КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПАдіал.,ТОВПИ́ГАдіал.; МАКУ́ХА, КВА́ША, ЛЕМІ́ШКА, РОЗМАЗНЯ́, ТЮ́ТЯ, МАЧУ́ЛА, М’Я́ЛО, ГЛЕВТЯ́К (про незграбну й нерішучу, мляву людину); ТЕ́ЛЕПЕНЬ, ВАХЛА́К, ВАХЛА́Й, ПАТИ́КА, НЕЗДА́РА (про незграбну й малотямущу людину); МАРУ́ДА, МАРУ́ДНИК (про неповоротку й нудну людину); БЕ́ЛБАС[БЕ́ЛЬБАС], БАБА́К, БАЙБА́К, ХОМ’Я́К (про неповоротку й лінькувату людину); МУГИ́Р, МУГИРЯ́КА, ЗАМЛО́ (лайл. - про незграбну й грубу людину). Всі його товариші по роботі рухливі та спритні, один він вайло вайлом (Ю. Збанацький); - Ти не гордий, а тюхтій, - уже не дорікала, а сварила сестра (Є. Гуцало); Віднині Павло вже не буде таким незграбою перед найтоншими пориваннями її молодого серця (В. Кучер); Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (П. Загребельний); Бойовита Мар’я останнім часом.. ремствувала на свого вусатого ведмедя (Я. Баш); От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх, і се була причина, що його не любили господарі (І. Франко); [Ліна:] Та йдіть-бо ви, мамула! (Я. Мамонтов); Сорокалітній, обважнілий, стягнений корсетом і неохайний бамбула з юхтово лисніючим обличчям (І. Волошин); - Хіба з отаким одороблом щось знайдеш? Тільки на вид велетень, а в ділі.. (Я. Баш); Не прийшов же отой одоробало... отой м’яло, вайло (І. Нечуй-Левицький); [Ледачий:] Ну, який же з мене кендюх? Сама шляхетна постать! (І. Карпенко-Карий); Олена зразу ж обізвала його і гавою,.. і опудалом, і паняком, і кендюхом (М. Стельмах); Щирі дитячі сльози чотирнадцятиріч-ного гевала чимало розважали обозників (Ю. Яновський); [Секлета Семенівна:] Ну за що ти мене образив гергепою? (М. Куліш); А вже товпига і та (Словник Б. Грінченка); Радивон по тім напустився на підлітків, зачав лаяти, ображати, надто старшого хлоп’яка - такий кевель, лентюга, телепень, макуха (К. Гордієнко); [Мотря:] Ну вже ж і парубок: кваша якась, а не парубок (М. Кропивницький); Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою - ні, не помагає (М. Коцюбинський); Ніхто б не назвав її немною [неповороткою] й розмазнею, коли справа торкалася її роботи (Ю. Яновський); Адже кума, хвалити Бога, не тютя якась: в ту ж мить догадалася, що тут щось єсть (Марко Вовчок); [Степан:] Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула (М. Кропивницький); - Лежить оце м’яло, оцей лежень, неначе колода!.. - було кричить він (І. Нечуй-Левицький); Коли б зачепитися вручну - то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (І. Ле); Було власними руками годує [мати] його, а він, телепень, тільки глита (О. Стороженко); Старий Жежеря тільки насміявся з вахлака, який втелющив собі в голову мрію стати його.. зятем (В. Речмедін); П’яне панство танцює хай, святкуючи свою дворянську усобну перемогу над вахлаєм (П. Тичина); Ну, й з тебе, патика, нічого не второпаєш (Словник Б. Грінченка); - Від війська вільний? - Не взяли, як бачите. - Ще би не бачити! Нездара з тебе! (І. Франко); Не облишив їх своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (О. Ільченко); - А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? (Панас Мирний); Бельбас, - приказував Сашко, - дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Яновський); Хто б сподівавсь, що Турн бабак? (І. Котляревський); Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пана Потоцького (З. Тулуб); Він такий замло, поки дочвала, то й сонце зайде (Словник Б. Грінченка).

МІШО́К (зшите з шматка грубої тканини вмістище для сипких речовин і різних речей); ЛА́НТУХ, МІХ, ЧУВА́Л, РАНТУ́Хдіал. (перев. великих розмірів). Зручним рухом він підхопив у грека мішок з сіллю (М. Коцюбинський); Тягали хлопці важкі лантухи зерна до засіків (П. Козланюк); За коровою йшла Гафія. На плечах несла набитий отавою міх (І. Чендей); Внизу, серед чагарників, ходили жінки, набиваючи чували сухим листям (А. Шиян).