I. ЛА́СИТИСЯрозм. (заздро дивитися на кого-, що-небудь, жагуче прагнути заволодіти кимось, чимось), ЛА́КОМИТИСЯрозм.Не буду ласитись на твого півника, хай ще росте (М. Стельмах); Не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (І. Франко).

ПОЛА́СУВАТИ (поїсти чого-небудь смачного, солодкого), ПОЛАСУВАТИСЯрідше,ПОЛА́КОМИТИСЯрозм.,ПОСМАКУВА́ТИрозм.,ПОСОЛОДЦЮВА́ТИдіал. - Недок.: ла́сува́ти, ла́сува́тися, ла́комитися, смакува́ти. Живучи в Переяславі, мати ще дозволяла собі купувати на базарі глечик ряжанки, а то й поласувати сметанкою (Б. Антоненко-Давидович); Сніданок у нас був святковий - молочний гарбуз, яким ми поласувалися вперше за свою подорож (І. Волошин); Оглядає [ведмідь], де кращий вулій, солодший мед, і, як впав йому в око такий, зараз він лапу патлату туди, видира і лакомиться (Марко Вовчок); Випили й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась (Д. Мордовець); Посолодцювати кожному хочеться (М. Руденко).