-1-
прикметник
(гарний) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ла́дний ла́дна ла́дне ла́дні
родовий ла́дного ла́дної ла́дного ла́дних
давальний ла́дному ла́дній ла́дному ла́дним
знахідний ла́дний, ла́дного ла́дну ла́дне ла́дні, ла́дних
орудний ла́дним ла́дною ла́дним ла́дними
місцевий на/у ла́дному, ла́днім на/у ла́дній на/у ла́дному, ла́днім на/у ла́дних

Словник синонімів

ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).
ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).
ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙ], ВДА́ТНИЙ[УДА́ТНИЙ], ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙрозм., ЛО́ВКИЙрозм., ЛА́ДНИЙрозм., ДОБРЯ́ЧИЙрозм., ПОРЯ́ДНИЙрозм., ЛЕ́ПСЬКИЙрозм., ВА́ЖНИЙрозм., ВАЖНЮ́ЩИЙпідсил. розм.,ДОБРЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДО́БРЕ́НЬКИЙрозм., ГОДЯ́ЩИЙрозм., ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм.,ПРЕХОРО́ШИЙпідсил. розм.,ПРЕГА́РНИЙпідсил. розм.,НА СЛА́ВУрозм., БРА́ВИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.Од доброго коріння добрий і пагонець одійде; од доброго батька - добра й дитина (прислів’я); Хоч і риба потерушка, та хороша юшка (прислів’я); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця, - така гарна, колос у колос (Марко Вовчок); - Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] Бог навернув (Н. Кобринська); Як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень (переклад М. Зерова); Він з радістю відчув, що портрет виходить вдалий (З. Тулуб); Скільки вдатних афоризмів, високопоетичні образи та натхненний настрій "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка); Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи (М. Стельмах); - Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний); В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (М. Стельмах); - Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (І. Франко); [Кряж:] Добрячий кавалерист був колись Омелян Самопал.. (М. Зарудний); Меблі порядні, з першого погляду видно, що роблені на замовлення (Ірина Вільде); А той Білий та був собі козарлюга лепський (збірник "Легенди та перекази"); [Печериця:] А нуте, давайте: "Ой чук-брик! з рогом бик!" Важна пісня! (Панас Мирний); - Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб); Дай, думаю, пошию штани шкіряні..Добренні вийшли, на завидки всім (О. Гончар); - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти (Б. Грінченко); Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ’яненко); Люде обоє прехороші! Нікому не можна ганьби дати (Ганна Барвінок); Настрій складався прегарний (Ю. Яновський); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Л. Дмитерко); Є і пиво, і мед бравий, і ренського вволю (Л. Глібов); Тепер іскажу вам, ґазди мої славні, що й весна буде файна, ..зорі так приповідають (Г. Хоткевич). - Пор. непога́ний.
ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку),НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙрозм.,ПОЛЮБО́ВНИЙрозм.,ЗЛА́ГІДНИЙрідше,ПЕСТИ́ВИЙ рідко;СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙрозм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙдіал. (перев. про слово). Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко); Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний шепіт і зітхання - моя Україна (В. Сосюра); Лагідним рухом пестила [Маруся] корову (Г. Хоткевич); МаркізШоньйо.. з пестливою ніжністю розкрив на долоні табакерку (Н. Рибак); Що в тобі? - Голубина посмішка, Як далекої ніжності знак (А. Малишко); Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський); Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (П. Усенко); - Вона не знала.. того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати (Б. Грінченко); Дуже часто тиха і склінна невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (І. Франко); Приголубливі слова.
-2-
прикметник
(схильний, готовий до чогось) [присудкове слово]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ла́дний ла́дна ла́дне ла́дні
родовий ла́дного ла́дної ла́дного ла́дних
давальний ла́дному ла́дній ла́дному ла́дним
знахідний ла́дний, ла́дного ла́дну ла́дне ла́дні, ла́дних
орудний ла́дним ла́дною ла́дним ла́дними
місцевий на/у ла́дному, ла́днім на/у ла́дній на/у ла́дному, ла́днім на/у ла́дних

Словник синонімів

ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).
ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).
ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙ], ВДА́ТНИЙ[УДА́ТНИЙ], ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙрозм., ЛО́ВКИЙрозм., ЛА́ДНИЙрозм., ДОБРЯ́ЧИЙрозм., ПОРЯ́ДНИЙрозм., ЛЕ́ПСЬКИЙрозм., ВА́ЖНИЙрозм., ВАЖНЮ́ЩИЙпідсил. розм.,ДОБРЕ́ННИЙпідсил. розм.,ДО́БРЕ́НЬКИЙрозм., ГОДЯ́ЩИЙрозм., ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм.,ПРЕХОРО́ШИЙпідсил. розм.,ПРЕГА́РНИЙпідсил. розм.,НА СЛА́ВУрозм., БРА́ВИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.Од доброго коріння добрий і пагонець одійде; од доброго батька - добра й дитина (прислів’я); Хоч і риба потерушка, та хороша юшка (прислів’я); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця, - така гарна, колос у колос (Марко Вовчок); - Коби лиш яку гідну та роботящу [невістку] Бог навернув (Н. Кобринська); Як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень (переклад М. Зерова); Він з радістю відчув, що портрет виходить вдалий (З. Тулуб); Скільки вдатних афоризмів, високопоетичні образи та натхненний настрій "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка); Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи (М. Стельмах); - Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний); В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (М. Стельмах); - Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (І. Франко); [Кряж:] Добрячий кавалерист був колись Омелян Самопал.. (М. Зарудний); Меблі порядні, з першого погляду видно, що роблені на замовлення (Ірина Вільде); А той Білий та був собі козарлюга лепський (збірник "Легенди та перекази"); [Печериця:] А нуте, давайте: "Ой чук-брик! з рогом бик!" Важна пісня! (Панас Мирний); - Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб); Дай, думаю, пошию штани шкіряні..Добренні вийшли, на завидки всім (О. Гончар); - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти (Б. Грінченко); Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ’яненко); Люде обоє прехороші! Нікому не можна ганьби дати (Ганна Барвінок); Настрій складався прегарний (Ю. Яновський); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Л. Дмитерко); Є і пиво, і мед бравий, і ренського вволю (Л. Глібов); Тепер іскажу вам, ґазди мої славні, що й весна буде файна, ..зорі так приповідають (Г. Хоткевич). - Пор. непога́ний.
ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку),НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙрозм.,ПОЛЮБО́ВНИЙрозм.,ЗЛА́ГІДНИЙрідше,ПЕСТИ́ВИЙ рідко;СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙрозм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙдіал. (перев. про слово). Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко); Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний шепіт і зітхання - моя Україна (В. Сосюра); Лагідним рухом пестила [Маруся] корову (Г. Хоткевич); МаркізШоньйо.. з пестливою ніжністю розкрив на долоні табакерку (Н. Рибак); Що в тобі? - Голубина посмішка, Як далекої ніжності знак (А. Малишко); Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський); Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (П. Усенко); - Вона не знала.. того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати (Б. Грінченко); Дуже часто тиха і склінна невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (І. Франко); Приголубливі слова.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ла́дний ла́дна ла́дне ла́дні
родовий ла́дного ла́дної ла́дного ла́дних
давальний ла́дному ла́дній ла́дному ла́дним
знахідний ла́дний, ла́дного ла́дну ла́дне ла́дні, ла́дних
орудний ла́дним ла́дною ла́дним ла́дними
місцевий на/у ла́дному, ла́днім на/у ла́дній на/у ла́дному, ла́днім на/у ла́дних

Словник синонімів

ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ[ВМІ́ЛИЙ], МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙрозм.,ПОВОРОТКИ́Йрозм., ЗРУ́ЧНИЙрозм., ЛА́ДНИЙрідше, ПОПРА́ВНИЙрідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. умілою рукою пороблені (Ю. Яновський); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко); [Квасолиха:] Не кожна й молодиця зугарна до смаку випекти хліб (М. Кропивницький); Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню пером (О. Маковей).
ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙрідше,СТРІ́ЙНИЙрозм.,ЛА́ДНИЙрозм.Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Франко); Злагоджена, сумовита пісня, зіткана з одних жіночих голосів, звучала особливо проникливо і хвилююче (І. Рябокляч); З вікон аудиторій університету.. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); - Хто вносить лад усюди живодайний, Вливає ритм у кожен рух і звук? Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний, В акордів голосних врочистий перегук? (переклад М. Лукаша); З гармонічним рокотом з’являються в небі важкі літаки (О. Довженко); Могучі, стрійні акорди потрясли цілим організмом молодої дівчини (І. Франко).
ДРУ́ЖНИЙ (про якісь дії, роботу, що відбуваються одночасно, спільно, погоджено; який діє, працює спільно, погоджено),ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, ОДНОСТА́ЙНИЙ, ЗЛА́ДНАНИЙрозм.,ЛА́ДНИЙрозм. - Їстимемо яблучка, їстимемо, - приказував він, стежачи за дружною, організованою працею (О. Донченко); Вони прийшли до університету злагодженим строєм (В. Кучер); Ми одностайні у труді - І цим ми вічно молоді! (М. Рильський); На сяюче плесо гранітного ширу Ступив сурмачів струнко зладнаний ряд (М. Бажан); З вікон аудиторій університету.. звучав ладний суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич).
СХИ́ЛЬНИЙперев. з інфін. (який має який-небудь намір, погоджується на якісь дії, вчинки і т. ін.), ЛА́ДНИЙ[ЛА́ДЕН], ЗГО́ДНИЙ, ГОТО́ВИЙ[ГОТО́В]. Дехто схильний піддавати Шевченкові вірші суцільній і послідовній силаботонізації (М. Рильський); Вона була ладна попросити професора взяти й її з собою до Галаца (Ю. Смолич); [Голоси:] Коли ж се буде? Ми не згодні ждати! (Леся Українка); - А я, люди добрі, ..готовий помогти кожному з вас чим можу (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

ла́дний (ла́ден, гото́вий і т. ін.) [три́чі] провали́тися крізь зе́млю. Виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь. Я стояв біля неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися крізь землю (М. Чабанівський); Ми стояли червоні, мов два помідори. Ми ладні були крізь землю провалитися (В. Нестайко); Йому було так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь землю (О. Довженко); Браві [сержанти] такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю провалитись (О. Гончар).

ла́дний (ла́ден, гото́вий і т. ін.) [три́чі] провали́тися крізь зе́млю. Виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь. Я стояв біля неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися крізь землю (М. Чабанівський); Ми стояли червоні, мов два помідори. Ми ладні були крізь землю провалитися (В. Нестайко); Йому було так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь землю (О. Довженко); Браві [сержанти] такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю провалитись (О. Гончар).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить [з груде́й] у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); [Оленка:] Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).